Яків ЗАЙКО

В новинах
На фото
На відео
Присвята
В пам’яті


Яків ЗайкоЗАЙКО ЯКІВ ЯКОВИЧ
4 квітня 1940 – 18 лютого 2014

український громадський і політичний діяч, журналіст, письменник. Народний депутат України 1 скликання від Народного Руху. Головний редактор газети «Голос громадянина», автор серій книг «Верховна Рада України» та «Літопис державотворення».

БІОГРАФІЯ

Національність — білорус; Народився в с. Делятичі, Новогрудський район, Гродненська область, Білорусь . Батько п’яти дітей.

Хоча Яків Зайко був білорусом, проте саме він став одним iз найпомітніших діячів українського національно-демократичного відродження у Житомирі.

У Житомирі починав свій трудовий шлях бетонником у 1957 році; учився в ПТУ, працював столяром у місті Бердянськ та слюсарем на Житомирському льонокомбінаті (1959 р), потім зайнявся журналістикою.

• З 1965 — газета «Радянський шлях», місто Бердичів (завідувач відділу).
• З 1967 — газета «Промінь», смт Лугини, Житомирської області (відповідальний секретар).
• З 1968 — з-д «Електровимірювач», місто Житомир (редактор радіомовлення).
• З 1970 — обласна молодіжна газета «Комсомольська зірка», місто Житомир (завідувач відділу).
• З 1973 — газета «Зоря комунізму», місто Житомир (відповідальний секретар, заступник редактора).
• З 1984 — інформаційний вісник «Новини Житомирщини» (редактор); секретар правління обласної організації СЖУ.
• З 1989 — журналістський кооператив «Посередник» (голова); газета «Трудова Волинь», м. Житомир (головний редактор); газета «Фермер — вільний селянин», м. Київ (головний редактор).

Член Спілки Журналістів України (з 1964).

ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Житомиряни знають Зайка як мозок житомирської революції 1989-1991 років, коли Зайко разом із Аллою Ярошинською, Віталієм Мельничуком та Олександром Сугоняком підняли місто проти комуністичного режиму і зламали хребет партійній номенклатурі.

Зброєю Зайка у боротьбі з владою була газета “Голос громадянина”, Яків Якович “народив” і особисто редагував цю газету. Тоді це було найпопулярніше в місті та області видання, яке читали навіть по всій Україні. Житомир пам’ятає величезні мітинги, які Зайко сам з мегафоном в руках збирав, накульгуючи на Майдані Рад у Житомирі.

Зайко створив першу некомуністичну політичну організацію у Житомирі – Громадянський фронт сприянню перебудові (ГФСП), яка зробила Аллу Ярошинську депутаткою Верховної ради Радянського Союзу, а Мельничука, Сугоняка ат Зайка – депутатами Верховної ради України. Яким був прес комуністичного режиму та КГБ на Зайка можна тільки здогадуватися. Режим жорстоко помстився його рідним – в результаті провокацій до в’язниці посадили його сина.

Яків Зайко став депутатом Верховної ради України 1 скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994 (Богунський виборчий округ № 153, Житомирська область). Член Комісії з питань гласності та засобів масової інформації. Входив до Народної Ради, де зробив дуже багато для незалежності та демократії.

До нардепа в номер у готелі “Україна” в Києві приходили десятки житомирян, яким не було де ночувати, і усіх їх нардеп Зайко поселяв у своєму номері, поїв чаєм та годував бутербродами. Це був справді народний депутат.

Був нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеню (08.1997), II ст. (08.2011).
Почесною Грамотою ВР України (10.2002).
Звання “Державний службовець 1-го рангу” (05.2002).

Кілька останніх місяців життя намагався підготувати випуск свого журналу “Голос громадянина”, присвячений сфабрикованій справі “васильківських псевдотерористів”.

МАЙДАН

Останні роки жив у столиці. Яків Якович казав, що кожного дня ходить на Майдан і разом з іншими стоятиме до перемоги”. 18 лютого, коли в центрі Києва розгорнулися найкривавіші події, Яків Зайко разом iз колегами йшов зі Спілки письменників.

“Буквально за кілька хвилин почалась пробна атака “Беркута”, який стояв праворуч від Інститутської у дворах, – розповідає письменник Михайло Сидоржевський. Люди кинулись Інститутською у напрямку Банкової та Майдану. Я загубив Зайка в натовпі. Почав шукати, але безрезультатно”. Згодом інший колега зателефонував Якову Зайку на мобільний телефон – але у слухавці почув голос невідомого чоловіка. Вiн назвався міліціонером і сказав, що власник телефону помер.

18 лютого у центрі столиці в Якова Зайка під час нападу “Беркута”не витримало серце.

Поховали Якова Зайка у м. Житомир.

Твори Якова Зайка:

• 6-томне людинознавче дослідження «Духовність життєдій» (1957–2005): т. 1 — «Мистець», т. 2 — «Заручники недолі», т. 3 — «Так!», т. 4 — «Трагедія Сталіна», т. 5 — «Рух душі», т. 6 — «Сам = Бог».

• Трилогія «Юля» (1998–2005): т. 1 — «Роман з Юлією Тимошенко», т. 2 — «Ритм Всесвіту», т. 3 — «Юля! Я тебе люблю!».

• Дилогія «Месія» (2000–2006): т. 1 — «Любі друзі», т. 2 — «Місія Ющенка».

• Головний редактор серії книг «Літопис державотворення»: «Декларація про державний суверенітет України», «Незалежність України», «Конституція України», «Парламент» (видання Асоціації народних депутатів України).

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:
УкрСиббанк
ДРФО 2592509537
№ рахунку 26257007456012
МФО банку 351005
Отримувач: Зайко Олександр Якович (син)