Володимир ЖЕРЕБНИЙ

В новинах
На фото
На відео
Присвята
В пам’яті



Володимир Жеребний
ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ ЖЕРЕБНИЙ
6 жовтня 1985 року – 20 лютого 2014
працівник коледжу, учасник Революції гідності, Герой України

ЖИТТЄПИС

Володимир Жеребний народився 6 жовтня 1985 року в селі Вишня Городоцького району, на Львівщині. Пізніше сім”я переїхала до сусіднього міста Рудки, Самбірського району. У селі Бочали проживали його дід з бабою, які оселились тут у 1946 році після депортації з Лемківщини. Батько Героя працював міліціонером, а мама їздила на заробітки, щоб забезпечити краще життя для Володимира і його молодшої сестри.

З 1991 по 2001 рр. Герой навчався у місцевій Рудківській СЗШ. З відзнакою закінчив 9 клас, любив математику, фізику, особливо історію, багато читав і все намагався осмислити. Гарно декламував поезію Тараса Шевченка. Його запам’ятали у шкільній виставі в образі великого Кобзаря. Однокласники згадують – скромний і співчутливий хлопець, правдолюб, людина слова, виконавчий і справедливий, вимогливий до себе і інших, послідовний у своїх діях.

«Він з самого дитинства був у нас патріотом, — розповідає Микола Федорович. — Ми йому давали кишенькові гроші, щоб він пиріжка купив в школі. А він їх тихенько відкладав, щоб придбати книгу. Історія України цікавила його найбільше».

Потім Володимир вступив у Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету. Після закінчення коледжу, залишився у ньому працювати, відповідав за студентське самоврядування. Заочно закінчив Львівський національний аграрний університет.

Матіяш Юрій і Уніят Роман жили з Володею в одному будинку. Пригадують, як тільки по телебаченню показали кадри розправи над студентами 30 листопада 2013 року, Володимир Жеребний зразу ж сказав, що треба їхати до Києва і почав організовувати знайомих на Майдан.

Друзі та колеги впевнені: на Майдан Володимира Жеребного спонукало поїхати загострене відчуття справедливості.

МАЙДАН

На Майдані активіст був з самого початку. Володимир вважав, що відстоювати майбутнє України – його борг. Він взяв відпустку у Вишнянському коледжі, де працював, і 2,5 місяці, з невеликими перервами, був на Майдані. В Києві зустрічав Новий 2014 рік.

На Різдво приїхав додому. Побув чотири дні, взяв відпустку за власний рахунок і знову рушив до Києва. «На Водохреще він взагалі не приїхав», — з прикрістю згадує батько Героя Небесної сотні Микола Федорович.

Коли ситуація на Майдані стала критичною, батько не міг знайти аргументів, щоб вмовити сина повернутися. Володимир порад не слухав. Навпаки закликав батька збирати друзів та рушати до Києва. Мамі, яка в телефонній розмові благала сина їхати додому, він сказав: «Україна в небезпеці, мамо. Я тут за тебе і за себе».

З перших днів, кажуть хлопці, Володимир казав, що мирно ситуація в Україні не розв’яжеться, що мусить бути справжня боротьба. Він усвідомлював, яку ціну треба буде заплатити за право бути вільною людиною у вільній державі. Разом з своїми побратимами стояв на нелегкій варті щодня на барикадах: 6 годин на Грушевського, 6 годин – на Інститутській. Коли востаннє їхав на Майдан, друзі запитали: чого їдеш в Київ, там затишшя. Володя відповів, що був з хлопцями на Майдані з самого початку і буде з ними до кінця, до перемоги.

Юрій, друг Володимира, знав його з дитинства. Перший раз в Київ їхали також разом, проте опинилися в різних сотнях.

«Володимир завжди мав про все власну думку. Відстоював її. Я сьогодні читаю про героїв Небесної сотні і помічаю, що майже всі вони мали загострене почуття справедливості. От і Володя за правду горою стояв, і поклав життя за неї»…

ЗАГИБЕЛЬ

Вранці 20 лютого Володимира Жеребного було вбито на вулиці Інститутській — снайпер влучив йому в сонну артерію. Убивця не залишив жодного шансу врятувати йому життя.

22 лютого о 3:00 тіла Володимира та ще одного Героя Івана Бльока, у супроводі трьохкілометрової колони автомобілів, були привезені в Городок, де їх зустріли тисячі мешканців міста. Самбірський автомайдан супроводжував автомашину з домовиною Володимира Жеребного зі Львова до Самбора, вночі вона прибула у Рудки.

Похорон загиблого активіста відбувся у неділю, 23 лютого 2014, о 14:00 у рідному місті Рудки. Попрощатись з Героєм прийшло більше тисячі людей.

Поховано Володимира Жеребного на міському цвинтарі, в обряді поховання взяли участь більше тридцяти священиків Самбірського, Городоцького та Дрогобицького районів.

«Він лише починав жити, будував плани, хотів ремонт розпочати. Останнім часом таким радісним був, — говорить батько Героя. — Зараз, коли бачу його речі… Неможливо той біль передати».

За гроші, які небайдужі перераховують батькам Героя Небесної Сотні, вони хочуть побудувати капличку. «Люди туди зайдуть, помоляться, слово добре про Володю скажуть, і нам з дружиною на душі від того трохи стане легше», — каже Микола Федорович.

Єдине про що зараз моляться батьки Героя Небесної Сотні, щоб смерть їхнього сина та його побратимів не була даремною.

ПАМ”ЯТЬ

• 27 травня у селі Вишня Городоцького району на честь Героя Небесної сотні Володимира Жеребного, який загинув під час Революції гідності у місті Києві при вході до Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету відкрили меморіальну дошку

• 30 травня 2014 року на фасаді Рудківської школи встановлено меморіальну дошку Володимиру Жеребному. Його портрет, а також загиблого побратима по Майдану з Рудок Вололодимира Топія на міському меморіалі «Слава борцям за Україну» доповнив галерею національних героїв – Степана Бандери, Романа Шухевича, Євгена Коновальця.

• 17 липня на пленарному засіданні ХХХІV сесії Самбірської районної ради Львівської області депутати прийняли рішення про присвоєння Рудківській СЗШ І-ІІІ ст. імені героя Небесної сотні Володимира Жеребного.

• Сторінка Героя в соцмережі

РЕКВІЗИТИ

Допомогти родині можна через рахунок в Райффайзен Банк Аваль
МФО 325570
рахунок 2620044372
ІПН 2153416957
Отримувач: Жеребний Микола Федорович (батько)