Володимир ЧАПЛІНСЬКИЙ


В Новинах
На фото
На відео
Присвята
В пам’яті


ЧАПЛІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
13 січня 1970 – 20 лютого 2014

активіст Євромайдану з м. Обухів, входив до Першої Сотні Самооборони

До 16 років проживав у Росії в місті Североморську. Після закінчення школи переїхав до бабусі і дідуся в Україну. Батьки теж згодом переїхали в Україну і жили близько біля Києва у місті Обухові.

Володя навчався на “електромонтера по обслуговуванню обладнання” у місті Нетишині Хмельницької обл. Там і познайомився з дівчиною Світланою Костюкевич, яка згодом стала його дружиною.

Після закінчення училища пішов в армію. Свою військову службу проходив у Росії у Балагоє. Жодної фотографії із військової служби немає, казав: “Не хочу спогадів про тюрму тримати”.

Мав армійського товариша Павла. В армії вони не давали один одному померти з голоду. Їли кору берези, пили чай з трави, коли їх закидали у ліс для збору ягід-морошки для високопоставлених військовослужбовців. Коли сушили чоботи на кострі і заснули, у Володі один чобіт згорів. Цілий тиждень у лісі по болотах Володя ходив у одному чоботі, а на другій нозі лише онуча.Отак жилось в армії у 80-х роках.

Після армії Володя влаштувався працювати на Київський картонно-паперовий комбінат( ККПК).
Згодом одружився, мав сім’ю,двоє дітей -5-річну доньку і підлітка сина.

Захоплень було багато. Завжди слідкував за собою, мав велику силу волі по відношенню до себе. Займався спортом, зокрема карате. Навіть у квартирі облаштував спортивний куточок. Був прикладом для сина: як потрібно жити, щоб чогось досягнути у житті.

У нього було ще одне захоплення – любив лагодити годинники. Будь-який годинник, навіть той ,що не підлягав ремонту він міг полагодити. Він, навіть, відремонтував антикваріатний годинник свого дідуся, який до цих пір правильно показує час.

Любив малювати картини у графіті, міг змалювати обличчя з фотографії. Проте найбільше його захоплення було — це автомобілі. Був, як то кажуть “лихач” у їзді. Був членом клубу “БМВ”. Приймав участь у слаломах, автомобільних перегонах.

А ще Володя дуже любив подорожувати. Особливо його цікавили історичні місця. Цю любов до української давнини передав своїй сім’ї. Завжди подорожували разом. Найулюбленішими місцем відпочинку був Львів. Старалися хоча б два рази на рік відвідати це місто і стільки всього цікавого бачили, що складали плани, коли приїдуть на наступний раз, що відвідати ще…

НА МАЙДАНІ

Був на Майдані від самого початку, інколи днями не вертався додому. Володя був за кордоном, працював на Кіпрі, бачив як живуть люди іншої країни. Тому і говорив: “Чому ми, такий розумний,трудолюбивий народ,а живемо так убого?!” Тому і підключився до протесту з перших днів.

З перших днів (після побиття студентів) почав їздити на Майдан і підтримувати громадську думку. Його волю,бажання змінити країну на краще було не зламати. Він вірив і був певний,що разом ми змінимо країну на краще. Він говорив: “Я буду стояти на Майдані за всіх”. Всіх, хто бажав і не бажав їздити на Майдан, хто вірив і не вірив в перемогу на Майдані і зміни у країні.

За словами дружини Володимира 18 лютого вона дзвонила йому майже кожні дві години. Запитувала чоловіка, коли він повернеться. А Володимир відповідав їй, що на Майдані мало людей і він залишався, кажучи «якщо не я, то хто?».

На Майдані Володимир подружився з Іваном Пантєлєєвим.Чоловіки дуже здружилися, бо були одинакові у своїх поглядах. Обоє любили свою країну, були справжніми патріотами своєї Батьківщини. Презирливо ставились до бандитської влади, корумпованого суспільства, судів, міліції. Тому говорили так: “Або зараз, або ніколи! Або зараз ми всі разом піднімемось з колін і піднімемо голову, або лишимось рабами у своїй країні!”.

Вони обоє входили у першу сотню, яку жартома назвали “Паровоз-анархія”. Їхня сотня була надзвичайною – вона не мала командирів, усі рішення приймали голосуванням. У наметi завше було людно. Сюди заходили не тільки погрітися, але й поспівати, поспілкуватися. Іван та Володимир всюди були разом. Разом і загинули 20 лютого на вулиці Інститутській…
Володимир Чаплінський загинув від кулі, випущеної снайпером у шию….

Прощання із загиблим відбулося 22 лютого о 12:30 біля Будинку Культури на Піщаній.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:
ПриватБанк:
6762 4683 1267 0361
Отримувач: Чаплінська Світлана