РОМАН МИХАЙЛОВИЧ ВАРЕНИЦЯ
14 грудня 1978 – 20 лютого 2014
будівельник, активіст Революції гідності, Герой Небесної сотні, Герой України

Народився в Старому Ярі. Роман – середнiй iз трьох синiв у сiм’ї вчительки математики та iнженера. Закiнчив школу в Новояворівську, а потім Дрогобицький педунiверситет, вивчився на математика і пiшов вчителювати на рiдну Яворiвщину, у вiддалене село Смолин. Роман був учителем дружини ще одного Героя Небесної Сотні Віталія Коцюби.

“Як учитель, Роман мене перевершив, – визнає мати Ганна Iванiвна. – Умiв дуже доступно подати матерiал, а в математицi це якраз важливо. Та вчительська зарплата в нашiй державi копiйчана, тож Роман оселився у Новояворiвську i став пiдробляти ремонтами”.

Батьки розповідають, що після Нового року Роман повинен був їхати на заробітки в Москву. «У нього і квитки вже були на 8 лютого. Але коли в Росії прийняли закон, що можна працювати тільки три місяці, до Москви поїхала лише частина бригади. Інші хлопці, в тому числі і Роман, повинні були їхати їм на зміну».

Коли плани змінилися, Роман поговорив з друзями, і вони разом вирішили їхати на Майдан. Батьки ж думали, що син знаходиться на роботі у Львові. Вже в дорозі він подзвонив батькам і пояснив, що він мусить діяти саме так.

«Ця новина для мене була, як грім серед ясного неба. Він ні теплого одягу, ні їжі не взяв, – згадує мама Романа, Галина Іванівна. – Я благала його, щоб пізніше поїхав. І батько просив перечекати небагато. Але він нас не послухав».

Разом з Героєм Небесної Сотні в Київ виїхало сімдесят людей. Мешканці Новояворівська розповіли, що Роман підсів до земляків у автобус, після роботи у Львові та дуже радів, що для нього залишили ще одне місце. Попутники пригадують, що герой всю дорогу молився.

Оскільки в Києві транспорт не працював, а співробітники ДАІ блокували проїзд автобусів, вранцi Роман з побратимами йшов пiшки до центру столиці. Коли дійшли до Майдану, відразу ж записалися в сотню.

“Ситуацiя того дня якось заспокоїлася. Роман зустрiв тiтку, чоловiкову сестру. Пам’ятаю, я по телефону сказала синовi, щоб не йшов на передову. А вiн у вiдповiдь: “Добре, все буде добре…” Це була остання наша розмова”. – згадує мама Героя.

20 лютого Роман iз тiткою працював на барикадi. Вона носила брукiвку, вiн – шини. Та коли почався наступ на Інститутській, Роман був у перших рядах, із захисту мав тільки каску. Коли снайпери почали стріляти, побратим з передової дав йому в руки щит. Але вже за декілька секунд снайпер поцілив у Романа двома кулями. Одна влучила в серце. Шансів вижити не було…

Поховали героя у рідному селі Старий Явір. Цілу ніч на 23 лютого до воріт отчого дома односельці несли вогники лампадок, щоб вшанувати пам’ять Романа. Попрощатись з Героєм прийшли сотні людей.

ВШАНУВАННЯ

* 7 квітня 2014 року рішенням Яворівської районної рада Львівської області Роману Варениці присвоєно звання “Почесний громадянин Яворівського району” (посмертно);

* 11 червня 2014 року на фасаді Новояворівської школи розмістили меморіальну дошку в пам’ять про Романа Вареницю та Віталія Коцюбу, які навчались в цій школі.

* 8 липня 2014 року рішенням Новояворівської міської ради йому присвоєно звання “Почесний громадянин міста Новояворівська” (посмертно).

* Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Роману Михайловичу Варениці посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:
Райффайзен Банк Аваль
МФО 325570
р/р 2620344375
ІПН 1910307504
Отримувач: Варениця Ганна Іванівна (мама)