Олександр ХРАПАЧЕНКО

ВІДЕО
В ПАМ’ЯТІ
ПРИСВЯТА
НОВИНИ
РОЗСЛІДУВАННЯ

Храпаченко Олександр Володимирович
(18.09.1987 – 20.02.2014)

Театральний режисер, учасник Революції гідності, Герой Небесної сотні, Герой України.

ЖИТТЄПИС

Народився Герой 18 вересня 1987 року у місті Рівному. Олександр був старшим сином у родинi Храпаченкiв. Мав молодшого брата Дениса. Закінчив рівненську середню загальноосвітню школу №19, у який провчився 2 роки. Був активним учасником усіх шкільних заходів, головою учнівського самоврядування, приймав участь у шкільних виставах. Акторський хист та режисерські здібності проявилися ще у дитинстві, тому свій майбутній фах він вирішив пов’язати із театром.

У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру. Під час навчання у ВУЗі Олександр був найяскравішим студентом усього факультету. В силу своєї неординарності, відкритості та своїм творчим здібностям Сашка знали всі. Він грав у багатьох режисерських роботах студентів. Разом із акторським талантом Олександр був щедро наділеним режисерськими здібностями. Зробив не одну театральну постановку. Його етюди на першому курсі вражали усіх викладачів своїм виконанням та видумкою. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін.

Також Герой знявся у одному фільмі – «Воскресіння». Фільм був знятий Рівненським телеканалом РТБ , в якому Саша виконав роль солдата, який повернувся з війни додому.

При кафедрі театральної режисури діяв театр вільної пластики «Яблуко», Олександр був провідним актором солістом цього театру. Завдяки природній пластиці та роботі над собою Сашко вміло володів своїм тілом на сцені та виконував різні трюки. Театр вільної пластики діяв від молодіжної організації YMCA. Найвідоміша робота театру вільної пластики – вистава «Як тебе звуть?» тривалістю в 30 хвилин англійською мовою з текстом в записі, яка була зроблена в підтримку боротьби зі СНІДом. Олександр виконував головну роль.

Олександр був членом організації УМСА не тільки у сфері театру, також там існує такий напрям діяльності як скаутинг. Сашко був скаут-рейнджером – скаут, який проходить школу виживання та лідерства, долає всі фізичні та психологічні навантаження і показує себе як справжній лідер. На кожному вишколі з 30-40 чоловік тільки 7-8 ставало рейнджерами. Крім того, він був скіфом – це військовий рятувальний підрозділ. Олександр під час одного з походів навіть врятував життя чоловікові.

У 2010 році Сашко закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Він завжди мав безліч цікавих ідей та рішень. Був життєрадісним, позитивним, енергійним і повним ентузіазму чоловіком. Захоплювався туризмом, полюбляв мандрівки, займався скелелазінням.

На одному з відео він у подертих джинсах і бандамі розповідає журналістам розважальної програми про паркур і гори. Він надзвичайно полюбляв походи, скелі, мандрівки. «Сашко побував на всіх вершинах українських гір. На деяких навіть декілька разів. Альпініст — було його друге ім’я! Він навіть поєднав свою любов до альпінізму з роботою: на висотах утеплював будинки, фарбував фасади. Саша ніколи не боявся висоти, завжди прагнув до неї!» — розповідає його дівчина Катерина Самчук. Сашко з коханою був у стосунках більше 7 років. А влітку 2014 року планувалось весілля…

Олександр часто казав: «Хочеш побачити справжність людини? Візьми її з собою в похід на 3 дні!» Можливо, тому у нього були тільки справжні друзі – ті, з якими він ходив на вершини українських гір, в походи, долав сотні кілометри літом і в морози.

«Він не сидів на місці, завжди був у гущі подій — серед людей», — згадує товариш Сашка Андрій Власик. Він і на Майдані був у самій гущі, ще з листопада… Відразу записався до 35-ї сотні Самооборони Майдану Волинська Січ.

РЕВОЛЮЦІЯ

Взимку 2013-2014 років Олександр був на Майдані Незалежності у Києві. Належав до волинської 35 сотні Самооборони Майдану “Волинська Січ”. Мав псевдо «Вандал».

«Сашко впроваджував для своєї сотні нові ідеї і стратегії боротьби. Непохитно вірив в те, що все зміниться, в те, що вони все змінять!», – розповідають його друзі.

Кохана дівчина Катерина каже, що ніколи не забуде останній дзвінок Сашка. «Він мені подзвонив і сказав, що якщо з ним щось трапиться, то щоб я сильно не плакала, — розповідає вона. — Він також хотів, щоб я знала, що він мене дуже сильно любить. Тоді я запитала, до чого він це? Не усвідомлювала всієї картини жаху. А тепер розумію, що він знав, як там, і знав, на що йде»…

ЗАГИБЕЛЬ

Зі спогадів Володимира Пастушка (члена сотні «Волинська Січ», до якої також належав Олександр ) того дня з їхньої сотні загинуло шість чоловік та десять було поранено. “Ми із ним (О. Храпаченком -ред.) були найкращими друзями… Тоді до нашої рівненської компанії входили: я, Храпаченко, Едуард Гриневич, Іван Городнюк («Месник»), Євгеній Перев’язко («Шаула»). Саша загинув у бою. Він був на передостанній барикаді за Жовтневим, нам з Шаулою довелося побігти униз по їжу, бо зранку нічого не їли, а сили нам були дуже потрібні, адже із хвилини на хвилину міг розпочатися наступ «Беркута». Коли я повернувся, то він був уже на першій барикаді зверху, керуючи захистом. Я чомусь тоді відчував, що уб’ють мене, а не його, і ходив там на повен зріст. Він, побачивши це, гукнув: «Пісне! Пісне! Заляж, не геройствуй!». І це були останні його слова, після цього я впав, а далі почув постріл, і… все. Що відбувалося потім, не дуже добре пам’ятаю…”
__________
20 лютого 2014 року близько 11.00 Олександр Храпаченко з побратимами пiшли у розвiдку на дальню барикаду на Інститутській. Вулицi вкривав густий смог вiд спалених шин i стрiлянини. Вони з товаришем лягли на землю i прикрилися щитами. Хтось кинув “коктейль Молотова”, i Сашко пiдвiв голову. В цей момент пролунав пострiл з готелю “Україна”. Куля снайпера потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці. Смерть настала миттєво.

ПРОЩАННЯ

Героя Небесної сотні Олександра Храпаченка відспівували у Рівненському драмтеатрі, де він працював. Попрощатись із героєм вийшло десятки тисяч жителів міста. Рівне не пам’ятало такої кількості людей на своїх вулицях. Батьки і брат Сашка відмовились від зібраних коштів і передали їх на Майдан.

Поховали Героя 23 лютого 2014 року у місті Рівне на Новому кладовищі.

ВШАНУВАННЯ

• Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Олександру Володимировичу Храпаченку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.

• 3 червня 2014 року рішенням сесії Рівненської міської ради Олександру Храпаченку присвоєно звання “Почесний громадян міста Рівне” (посмертно) та нагороджено відзнакою “За заслуги перед містом” І ступеня (посмертно).

• 20 жовтня 2014 року на вулиці Волинської Дивізії 11А на фасаді будинку, де проживав Олександр Храпаченко, була встановлена меморіальна дошка на його честь.

• 12 грудня 2014 року у НВК школі-ліцей №19 встановлено меморіальну дошку на честь Героя.

• У річницю загибелі, 20 лютого 2015 року, на стіні головного корпусу, рідного ВНЗ Олександра, Рівненського державного гуманітарного університету, відкрито пам’ятну дошку.

• У червні 2015 року Олександра нагороджено медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).

• Храпаченко Олександр Володимирович нагороджений відзнакою батальйону ім. Генерала Кульчицького Національної гвардії України посмертно.

ГРУПИ ПАМ’ЯТІ

FACEBOOK

VK.COM