Олександр БАЛЮК

ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ БАЛЮК
19 березня 1974 — 20 лютого 2014
учасник Революції Гідності, Герой Небесної Сотні, Герой України.

ЖИТТЄПИС

Народився і проживав Олександр в маленькому селі Пилиповичі Новоград-Волинського району Житомирської області. Виріс в інтелігентній сім’ї: тато – інженер, мама – економіст. Як розповіли родичі, Герой зі школи був активним, спортивним хлопцем, добрим, красивим і працьовитим.

19 березня Олександру Балюку мало б виповнитися 40 років. Був одружений, у шлюбі народилася донька Кристина, якій нині 16 років, і проживає вона в далекій Тюмені.

До Майдану Герой працював у Москві на будівництві. 30 грудня 2013 сильно обгорів в результаті спалаху проводки.

Повернувся на батьківщину і місяць важко лікувався. А після одужання вирішив відправитися на Майдан.

Стояв на охороні барикади біля Національної Музичної Академії України ім. П. І. Чайковського (Консерваторія) по вулиці Городецького, 1. Входив до сотні «Самооборони Євромайдану».

20 лютого отримав вогнепальне поранення грудної клiтини з пошкодженням внутрiшнiх органiв. Зi слiв очевидцiв, будучи тяжко пораненим, намагався врятувати життя iншого пораненого на вулиці Інститутській.

Але врятувати Героя не вдалось…Того ж дня він приєднався до Небесної сотні…

Рідні більше тижня не могли знайти Олександра. Тільки 28 лютого вони впізнали його тіло в морзі на Оранжерейній…

Поховали Олександра Балюка 1 березня в його рідному селі Пилиповичі.

Провести в останній путь героя Небесної Сотні прийшла не тільки громада села. До них приєдналися десятки городян — переважно учасники народних віче, активісти, які брали участь у акціях протесту. Поховальна процесія пройшла під національним та червоно-чорним прапорами, перев’язаними жалобними стрічками.

На цвинтарі відбувся мітинг вшанування пам’яті Балюка Олександра Олександровича.

«Сьогодні ми проводжаємо в останню дорогу односельчанина, друга, сина, брата, якому судилося прожити неповних 40 років, віддавши життя за краще майбутнє нашої України», — відкрила мітинг голова Пилиповицької сільської ради Надія Панфелюк. – Він усе життя мріяв, щоб ним пишалася сім’я, родина, друзі. Його мрія збулася — віддав життя за свободу, незалежність, за нас, наших дітей та онуків. У нашій пам’яті він завжди залишиться героєм».

Олександра Балюка поховали під вигуки «Герої не вмирають!»

ВШАНУВАННЯ

• Звання “Герой України” з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.