Олег УШНЕВИЧ


В новинах
На фото
На відео
Присвята
В пам’яті


Ушневич Олег
УШНЕВИЧ ОЛЕГ МИХАЙЛОВИЧ
20 червня 1982 – 20 лютого 2014
громадський активіст. Активний учасник Революції, десятник 38 сотні Самооборони


«…та знайте, вороги прокляті, Україна є, була,та й буде:
в серцях і душах патріотів незламний дух її живе,
і де б ми не жили, по світу – пам’ятайте, що усюди,
Ми, УКРАЇНЦІ, завжди, прославимо й відродимо СВОЄ…» (О. Ушневич)

ЖИТТЄПИС

Олег Ушневич народився 20 червня 1982 року в м.Дрогобич, Львівської області в сімї працівників дрогобицького нафтопереробного заводу Михайла та Євгенії Ушневич. Мати Олега померла під час пологів народивши йому братика, коли хлопцеві було лише два роки.

Змалечку Олег відвідував свою бабцю Аню та дідуся Остапа в смт. Сколе. Вони були «ворогами народу» – учасниками Української повстанської армії (УПА). Ще з дитинства Олегу розповідали про життя українського народу, про визвольну боротьбу за вільну Україну, про те, як віддавали своє життя і здоров’я за незалежність України, тримаючи в руках зброю, в складі ОУН-УПА проти нещадних енкаведистів. Вони заклали йому в душу і серце любов до України.

Навчався Олег у Дрогобицькій середній школі№14. Після закінчення школи вступив у ВПУ №19 м. Дрогобича, а згодом у НУ «Львівська політехніка».
Після навчання працював у торговому центрі у Львові. Протягом останніх років багато їздив на заробітки за кордон – Португалію, Францію.

Але завжди залишався патріотом свого бойківського краю та України. В його квартирі в Португалії з балкону висів жовто-блакитний прапор, хоча українців було там багато. Сумував за рідними,особливо на свята – Паска, Рідзво.

Олег вів здоровий спосіб життя, не мав шкідливих звичок. І всіх закликав піклуватись про своє здоров’я. Захоплювався футболом, вболівав за українську збірну. Також любив готувати смачні страви. Багато читав, писав вірші та пісні – і патріотичні, і про кохання…

По житті Олег був дуже доброю, чуйною, веселою і справедливою людиною. Він мріяв про свою сім’ю і про дітей. Але не встиг…

МАЙДАН

«Я поїхав до столиці, зустрінемось на барикадах…»
(статус в соцмережі)

В столицю їздив протягом трьох місяців, починаючи з перших днів – відстоювати вільне та щасливе майбутнє України. Мріяв і про свою родину. Зустрів на Майдані дівчину із рівного, яку покохав. Написав їй вірша і хотів освідчитись.

Пояснюючи свою громадську позицію, Олег на своїй сторінці в соціальній мережі написав, тримаючи на руках племінника:«Не за Європу, не ПРоти чи за когось конкретного, МИ БОРЕМОСЬ ЗА ЇХ МАЙБУТНЄ».
Багато днів і ночей він провів у Києві, не поїхав звідти й тоді, коли люди почали гинути від куль.

18 лютого в черговий раз поїхав у Київ, і відразу – на барикади в епіцентр протистояння.
Будучи пораненим в обидві ноги, він був на передовій, прикривав собою поранених побратимів. Ось що розповів про Олега тернополянин Олексій Воронцов:

«18 лютого я стояв з щитом у першому ряді, коли «менти» намагалися прорватись з боку Хрещатика (від Європейської), і тут перед щитами вибухає газова граната. Перше, що я побачив, це те, що вже граната закотилась під мою ногу, я встигнув вигукнути «Відходьте!», і втратив свідомість від вибуху. Наступне, що пам’ятаю це те, як я лежу на землі і всі мої штани горять від коктейлю, який кинули «менти», а наді мною летять кулі. І саме в цей час з’явився Олег, який під кулями, без бронежилета витягнув мене і не дав згоріти чи бути добитим «Беркутом».

20 лютого снайперська куля в серце наздогнала й Олега, незважаючи, що на ньому був бронежилет. Разом з іншими пораненими Олега принесли до медпункту в готелі «Україна», але врятувати його ніхто не зміг…

ПРОЩАННЯ

23 лютого у Сколе приблизно 10 тисяч людей проводжали в останню дорогу Героя Майдану Олега Ушневича

Парох церкви Пресвятої Трійці о. Тарас Гарасимчук оголосив звернення єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії Ярослава Приріза до родини і друзів загиблого, в якому, зокрема, наголошується, що ці люди – справжні герої і мученики, які у своєму доленосному подвигу боротьби за свободу і справедливість на рідній землі виконали свою духовну місію.

«Він помер, кожен з нас змінився, – зазначив о. Тарас, – і священики, і чиновники, і звичайні люди».

Сотня «Лева» пронесла тіло Олега вулицями Сколе під супровід скорботних пісень. Люди ридали, не приховуючи сліз. Сигналами останню шану Герою України віддавали потяги і автомобілі, які проїжджали трасою Київ-Чоп.

Поховали полеглого за правду на цвинтарі біля мами.

На місці героїчного бою українців проти режиму Януковича, вулиці Інститутській, встановили меморіальну дошку Герою України – Олегу Ушневичу.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:
Райффайзен Банк Аваль
МФО 325570
Рахунок 2620844370
ІПН 2096113919