Василь МОЙСЕЙ


В новинах
На фото
На відео
Присвята
В пам’яті


Василь Мойсей
МОЙСЕЙ ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
27 березня 1992 – 20 лютого 2014


Герой України, студент, член 35 сотні Самооборони “Волинська Січ”, Учасник Революції



Був щирим патріотом, націоналістом. Мріяв про гідне майбутнє для своєї країни. Навчався в Університеті розвитку людини «Україна» на факультеті соціальних комунікацій і реабілітації у місті Луцьк на 4-му курсі. Член ВО «Свобода» Ківерцівської міської організації Волинської області. Родом з с.Зубрець, Тернопільська область.

Одногрупники пам’ятають його як оптиміста, який не зважав на негаразди, любив життя та подорожі, піднявся з друзями на багато вершин. Був турботливим, легко вчився новому. Любив чистоту настільки, що друзі часом жартували з цього приводу.

Василь мав сформовані націоналістичні погляди, які висловлював і друзям, і на сторінці у соціальній мережі, де ще у червні 2013 написав: «Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою».

У хлопця були добрі стосунки з усією родиною: батьком Михайлом, що живе в селі Зубрець, матір’ю Єлизаветою, яка вісім років пробула на заробітках в Італії. Сестра Маша зараз теж в Італії, вона ростила його як власного сина, бо мамі доводилося важко працювати.

Довгий час жив з братом Романом та його сім’єю у Луцьку, допомагав їм в усьому. Рідні пропонували і йому поїхати в Італію, але через його любов до України він залишився дома. Вірив, що в Україні можливе краще життя і всі родичі повернуться на Батьківщину. Так він опинився на Майдані.

На Майдані був членом «Волинської Січі», мав псевдо «Крук».

Востаннє Василь Мойсей приїхав у Київ разом зі своїми побратимами в ніч з 18 на 19 лютого.

Вранці 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській отримав наскрізне поранення живота снайперською кулею. Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини. Помер від отриманих травм у лікарні №17 міста Києва.

Побратим загиблого Анатолій Пушкін в інтерв’ю ТСН сказав: «Коли його несли, Василь був ще в свідомості і сказав, що він усіх прощає, прощає своїх убивць».

Останній запис в соцмережі: “Краще вмерти вовком – ніж жити псом..”

Прощання з Героєм відбулось 23 лютого. Спочатку загиблого майданівця відспівали у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Луцька, а потім пронесли вулицями міста до місця поховання на Меморіалі Слави.

Чин похорону у Верхньому Храмі Свято-Троїцького собору здійснив митрополит Луцький і Волинський Михаїл. У своїй проповіді він зазначив, що Василь- “святий праведник, бо віддав за Україну найцінніше, що мав – своє життя.”

Василя Мойсея поховали на знаковому місці – Меморіалі Слави у Луцьку, де поховані учасники Другої світової війни, воїни-афганці, а тепер – і п’ятеро волинських бійців Небесної сотні.

Участь у панахиді прийняли понад 20 тисяч людей. Василя поховали під вигуки «Слава!» та постріли гармати.

26 березня 2014 року Луцька міська рада присвоїла посмертно звання “Почесний громадянин міста Луцька”