Іван ТАРАСЮК

Іван Миколайович Тарасюк
28 січня 1993 — 20 лютого 2014
— 21-річний активіст Євромайдану. Молодший медичний працівник, член футбольного клубу «Олика». Убитий пострілом снайпера 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській у місті Києві. Герой України. Герой НЕБЕСНОЇ СОТНІ.

«Я повернуся в суботу», — сказав Іван Тарасюк мамі по телефону за кілька днів до загибелі. До останнього вона думала, що син на навчанні в Луцьку.

Ще о дев’ятій годині ранку 20 лютого вона говорила з ним по телефону. Він їй сказав, що, як завжди у такий час, на парах у коледжі. О десятій годині Іван уже загинув.

Через кілька годин мати впізнала його на фотографіях із закривавленого Майдану. Десятки розстріляних тіл лежали просто на землі у центрі Києва. Медики­волонтери приносили тіла одне за одним і не встигали накривати загиблих.

Серед них мати і побачила бездиханне тіло свого сина.
20 лютого став найкривавішим днем Майдану. Зранку снайпери почали стріляти на ураження. Іван Тарасюк був одним з перших, кого вбили силовики. Спочатку снайпер поцілив у хлопця, який стояв поряд з Іваном. Він спробував відтягти загиблого, тоді снайпер поцілив і у нього. Куля, яка влучила у сонну артерію і вилетіла через груди, не залишила жодного шансу. Чоловік, який був поруч, спробував відтягти тепер уже двох загиблих, тоді вбили і його.

Іван Тарасюк був єдиною дитиною в сім’ї. Навчався у Луцькому медичному коледжі Монада. До цього відслужив в армії. Вважав, що зі своєю військовою і медичною підготовкою просто не може не допомогти Майдану.

Іван завжди був життєрадісним, усміхненим, мав багато друзів. У нього було багато зацікавлень у житті: шахи, шашки, теніс, але найбільшою пристрастю був футбол. Він грав за клуб смт. Олика, не пропускав жодного матчу по телевізору, його кумиром був Роналду. Батьки, Україна і футбол — були головними цінностями Івана.

Коли почалися протести в центрі Києва, Іван Тарасюк уважно слідкував за подіями. Його дуже обурило побиття студентів на Майдані Незалежності в ніч з 29-­го на 30 листопада. «Мамо, треба щось робити», — казав він. Мати намагалася стримати сина, казала, що не можна силою вирішувати такі питання. Але юнацький запал не давав хлопцеві заспокоїтися. «Хто, як не ми?» — відповідав він матері.

Іван поїхав у Київ на Майдан в ніч з 18­-го на 19 лютого, не сказавши батькам. Уже під’їжджаючи до столиці, Іван подзвонив татові, сказав, що в Києві, і попросив не розповідати про це мамі. Батьки досі не знають, чи був їхній син раніше на Майдані… Якби не трагічна загибель, мати, напевно, й досі не знала б, що її син був у вирі протестів.

Іван Тарасюк повернувся додому, як і обіцяв матері… у суботу. Повернувся вже героєм Небесної сотні. Близько трьох тисяч людей з кількох навколишніх сіл прийшли провести Тарасюка в останню путь. Море квітів, сльози, скорбота…
«Героям слава!», «Герої не вмирають!» — такими словами прощалися з 21­-річним героєм Небесної сотні Іваном Тарасюком.