Іван ПАНТЄЛЄЄВ


В новинах
На фото
На відео
Присвята
В пам’яті


ІВАН ПАНТЄЛЄЄВІВАН МИКОЛАЙОВИЧ ПАНТЄЛЄЄВ “КРЕМАН”
1 грудня 1981 – 20 лютого 2014

учасник Революції, рок-музикант

Іван Пантєлєєв народився в Краматорську, але останнім часом жив в селі Дмитрівка в Донецькій області. Доглядав за 90 – річною бабусею, дивився за грядками, а влітку ще й розважав трьох племінників.

“Я ніколи не зустрічав у своєму житті такого доброго парубка, який би самі юні роки присвятив тому, що цілодобово доглядав би за літньою людиною”, – говорить чоловік сестри Івана.

Ваня відучився два роки на психології, але ВУЗ не закінчив, захоплювався музикою, був рок- музикантом групи “Небо мінуса”. Іван мріяв про те, що група буде відомою, а його пісні популярними…А ще вивчитись на історика, але не склалось.

МАЙДАН

Іван поїхав до Києва 10 грудня після того, як побачив по телевізору, як зачищали Майдан в ніч на 30 листопада.

«Він шкодував про те, що не поїхав раніше, – каже сестра Івана Світлана. – Ваня говорив, що там образили людей, і він хоче допомогти їм, захистити. Тому й поїхав».

У Краматорську у Івана залишилося багато друзів. Один з них, Володимир, каже, що вони з Ванею збиралися разом їхати до Києва, але потім хлопець не зміг вирушити на Майдан, а Іван виїхав один. Перед від’їздом він сказав другові: «Вова, я відчуваю, що я повинен бути там».

Друзі хлопця кажуть, що Ваня був патріотом, він хотів допомогти людям, які стояли на Майдані. За словами Володимира, ніякої зброї у його друга не було…

Більше двох місяців краматорчанин провів у Києві в надії змінити майбутнє України на краще.

Весь час, поки Ваня був у Києві, він жив у наметі на вул. Інститутській. У День святого Миколая йому подзвонили рідні і запропонували повернутися, на що він відповів: «Тут побили дівчинку – журналістку, ми допомогли їй. Я не можу повернутися. Я повинен бути тут».

Там же він познайомився з Володимиром Чаплинським з Обухова. Чоловіки здружилися, допомагали протестуючим, разом їздили додому до Володимира і його родини. Обоє входили до першої сотні, але їхній намет називали «паровоз анархія», тому що серед них не було головних, всі були рівноправними, а слухали всі тільки свого десятника.

Коли « Беркут » пішов у наступ, відтіснивши протестуючих, Іван розповідав про це сестрі і з жалем зазначив: «Тепер у нашому наметі ночують « вони», маючи на увазі військових.

За кілька днів до загибелі Іван зателефонував другу і сказав, що за чутками, очікується наступ «Беркута». «Може, не побачимося більше», – сказав тоді Ваня, але його друг не знав ще, чим обернуться ці слова і тільки спробував підбадьорити товариша…

Востаннє Ваня вийшов на зв’язок із сестрою вранці 19 лютого. Тоді він сказав: «Ну,нічого, не хвилюйся. У мене все добре. Нас тут на ніч поселили люди».

Наступного дня Ваня загинув. Його вбили пострілом у серце на вул. Інститутської. Того ж дня в результаті поранення в шию загинув і його друг Володимир, з яким вони весь час були разом на Майдані.

Шансів вижити у Івана не було. В його тілі було сім кульових поранень…

Прощались з Іваном на Майдані, поховали Героя 25 лютого в селі Дмитрівка.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:
Картка Приват Банк
5168 7572 2400 9979
Пантелєєва Людмила Іванівна (мама)