Ігор СЕРДЮК

В новинах
На фото
На відео
Присвята
В пам’яті
Розслідування


Ігор СердюкІГОР МИКОЛАЙОВИЧ СЕРДЮК
3 листопада 1969 — † 18 лютого 2014

активіст Євромайдану; прапороносець 9-ої Сотні Самооборони Майдану.

БІОГРАФІЯ

Ігор був підприємцем, займався організацією ремонтно-монтажних робіт. Одружений, є донька Олександра. Мав дуже багато захоплень. З дитинства відвідував різноманітні гуртки, будував моделі ракет. І завжди в усьому досягав високих результатів. Збереглися його грамоти.

Уже в зрілому віці серйозно захопився дайвінгом, перемагав на всеукраїнських змаганнях з цього виду спорту, навіть їздив на міжнародні. Але передовсім він був патріотом.

З початку 1990-тих брав участь у національному русі у місті Кременчук. Коли Україна вирішила вибрати незалежність, Ігор став активним діячем у боротьбі за те, щоб прапором нової держави став жовто-блакитний стяг, а гербом Тризуб. Він навіть випиляв собі зі шматка бронзи герб України і зробив з того собі символ для носіння на одязі. З тих же часів його зацікавили і книжки про справжню історію нашої землі: «Історія Запорізських козаків», «Історія України-Руси»… Тоді ж вичитав про своє прізвище Сердюк – сердюками називали піхотні полки, що були особистою охоронною гвардією гетьмана. Дуже цим пишався.

У житті Ігор Сердюк не хворів на довіру і повагу до влади. Він вважав її представників брехунами і, часто-густо, покидьками. Взагалі був людиною прямою, чесною, відкритою і дуже компанійською. Мав дивовижний талант зводити навкруг себе у коло знайомих таких різних людей, які б у своєму звичному житті навряд чи колись би звернули увагу один на одного.

Коли відкрив для себе пірнання, це надало йому і нових вражень, і нових друзів, і нових місць для здивувань. Він любив той новий підводний світ, що відкрився перед його очима. Завжди з захопленням розповідав про різні дива і чудернацькі краєвиди нововідкритих водних просторів. Разом з друзями-пірнальниками неодноразово брав участь в змаганнях по всій Україні, займав призові місця.

До своєї природної зацікавленості історією України, Ігор мав також інтерес і велику повагу до історії кубинської революції. Він мріяв потрапити колись на острів Свободи. Ігор читав книжки «Щоденник мотоцикліста» і «Партизанська війна» Ернесто Чегевари. І вони його до того пройняли, що це відзначилося татуюванням портрету Че на грудях.

А в 2012 р. Ігор виголив собі чуба,і відтоді завжди голосно вітався “Слава Україні!”.

МАЙДАН

Ігор почав їздити до Києва з перших днів Євромайдану, інколи їздив додому, щоб навідати дружину Ірину та доньку Олександру. На майдані був прапороносцем 9-ї сотні самооборони.

Це надзвичайно порядний патріотичний чоловік, — розповів активіст Сергій Полюхович, який познайомився з Ігорем на Майдані.Він входив до 9-ї сотні, де були люди з Кременчука, Львова, Вінниці. Відважний, відданий, чесний, порядний Я як куратор від Кременчука по Євромайдану хотів рекомендувати його на призначення комендантом нашого намету (куреня). Якщо вибирати п’ятірку кращих людей, які були від Кременчука в Києві, то Ігор, без сумніву, в п’ятірці.

Його дружина Ірина їздила до нього в Київ, намагалася якось повернути додому — мабуть, серце відчувало недобре, але Ігор вирішив бути на своєму посту до кінця, як він сам казав: «доки не повісимо Яника на ялинці».

ЗАГИБЕЛЬ

18 лютого 9-та сотня охороняла підземні переходи та виходи до метро. Коли з’явилася інформація, що підземкою до Майдану можуть доправляти силовиків, Ігор з побратимами чергував тут усю ніч.

Ігор потрапив під обстріл поблизу Маріїнського парку 18 лютого, коли допомагав ставити барикаду. Оскільки було оголошено перемир’я, люди були без зброї, без палиць, без жодного захисту.

Коли ж почалося протистояння, групу, в якій перебував Ігор, відтіснили до станції метро “Арсенальна”. Вони намагалися стримати оборону, почали зводити барикади. Але на них напали загони “беркутівців” і “тітушок”. Ігорю вистрілили впритул у обличчя на перехресті вулиці Інститутської та Кріпосного провулку.

Зі слів очевидця Тараса Пастуха: ” Беркутівці кидали світошумові гранати, багато газу було. Також вони кидали коктейлі Молотова. Там реально було пекло. Ігор стояв метрів 15 від їжака, який зробила самооборона. Я пам’ятаю, як він впав. До нього кинулися, взяли за руки-ноги і понесли. Ігор не був в протигазі, військовій одежі. Але він тримав прапора (як я пам’ятаю). Снайпер вирішив вистрілити саме у прапороносця.”

ПРОЩАННЯ

21 лютого кременчуківці поховали загиблого в Києві від снайперської кулі земляка. Ця людина настільки відома у наддніпрянському місті, а резонанс від трагедії настільки значний, що провести його в останню путь зібралися тисячі людей.

За домовиною йшли бойові побратими, рідні, друзі, представники влади і просто небайдужі городяни. Зі стягами і революційними гаслами, живими квітами. Домовину з тілом героя несли на руках через вулиці Першотравневу, Перемоги, Бутиріна — до Свято-Миколаївського собору, де відбулося відспівування.

Замість похоронного маршу співали Гімн України, який відображає те, як загинув Ігор Сердюк: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» Загиблому віддавали почесті, як Героєві України.

Настоятель Свято-Миколаївського храму отець Володимир, відслуживши обряд, сказав, що загиблий віддав життя за волю й свободу, і закликав усіх молитися за загиблих на Євромайдані, бо вони віддали життя за майбутнє України

Поховали чоловіка на Свиштовському цвинтарі, у мікрорайоні «Молодіжний».

Вшанування пам’яті

25 лютого 2014 року на сесії Кременчуцької міської ради депутати підтримали рішення перейменувати вулицю Першотравневу, де жив Ігор, на вулицю імені героя України Ігоря Сердюка.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:
Картка Приватбанк
4405 8823 0947 1310
Сердюк Ірина (дружина)