Валерій БРЕЗДЕНЮК

В новинах
На фото
На відео
Присвята
В пам’яті

БРЕЗДЕНЮК ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
17 червня 1963 — 18 лютого 2014

Підприємець, художник, учасник Революції Гідності, герой НЕБЕСНОЇ СОТНІ, ГЕРОЙ УКРАЇНИ;

БІОГРАФІЯ

Про Валерія Брезденюка, приватного підприємця зі Жмеринки, Вінницької області і художника, що малює на воді, Україна вперше дізналася в шоу «Україна має талант», фіналістом якого він став. Будучи людиною небайдужою і істинним патріотом своєї країни, він не міг залишатися осторонь від Майдану.

Валерій був приватним підприємцем, у 90-х роках створив перший у Жмеринці комп’ютерний клуб. Багато поколінь хлопчаків пройшли через цей клуб, тут вони освоювали комп’ютерну грамоту, а того, хто сприяв їм у цьому «дядю Валеру » дуже поважали.

У героя двоє дітей– 19-річний Сергій, 26-річна донька Юлія. Також він виховував доньку дружини від першого шлюбу -третьокласницю Вероніку. Діти відчували його любов, турботу і були дуже до нього прив’язана.

Всі, хто його знав, відзначають, він був надзвичайно захопливою людиною і всі свої починання звик доводити до переможного завершення. Захотів стрибнути з парашутом – і зайнявся парашутним спортом. Любив брати участь у міських святах, а також брав участь у багатьох популярних телевізійних шоу. Побував на « Поле чудес», коли ведучим був Владислав Лістьєв. Брав участь у шоу «Червоне і чорне». Багатьом запам’ятався як фіналіст шоу «Україна має талант». Також переміг на конкурсі талантів у Жмеринці.

Валерій всерйоз захопився технікою ебру – створенням картин на воді. Про це мало вивчене мистецтво живих малюнків побачив якось телевізійний ролик. Живі малюнки так його вразили, що він тут же спробував створювати їх сам. З багатьох джерел вишукував інформацію про особливості технології створення малюнків на воді, експериментував і відпрацьовував її до найдрібніших деталей. І досяг успіху із зображеннями химерних казкових істот, незвичайної краси квітів, птахів. З усіма, хто цікавився ебру, охоче ділився своїм досвідом. А ще мріяв поїхати в Туреччину, щоб повчитися цьому мистецтву у справжніх старих майстрів.

За своє життя Валерій Брезденюк створив понад 500 картин. Вдалі малюнки навчився зберігати на папері, усі вони були пронизані світлом та щирістю, яскравими кольорами. Найулюбленішою картиною чоловік називав палаючу свічку на блакитно-золотому тлі. Майстер казав, що в ній він зобразив стан своєї душі – дарувати радість та любити життя.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

На Майдан Валерій їздив кожен тиждень, бувало, навіть по декілька разів, починаючи з часу розгону студентів. Дружині Ярославі казав, що душею відчуває, що має там бути. Заспокоював її тим, мовляв, він худенький, його не беруть у перші ряди. Це пізніше Ярослава дізналася, Валерій завжди був у перших рядах. Неодноразово і вона їздила з ним на Майдан.

«Ми з Валерієм часто удвох їздили до столиці на Майдан, – розповіла дружина героя. – На всіх недільних віче відчували сильне єднання народу, волю до перемоги і були впевнені: «Ми переможемо». Після того як я захворіла, чоловік став їздити на Майдан один або з ким-небудь зі своїх друзів. Сідав на ранковий поїзд ( сполучення з Києвом у нас хороше), і вже через чотири години дзвонив зі столиці, повідомляючи, що дістався благополучно».

Через день- другий Валерій повертався додому і, трохи відпочивши, знову їхав. Він пишався, що записався в Самооборону Майдану. Будував барикади, чергував у лікарні, коли відвозили поранених. Валерій був одним з небагатьох жителів Жмеринки, який в цей час не знімав з куртки жовто- блакитні стрічки. Говорив, що це його обов’язок – захищати країну в такий важкий час.

Ні в яких політичних партіях Валерій не перебував. Сам себе вважав абсолютно не політичною людиною. Він був упевнений, його партія – це згуртований і дружний Майдан і разом з однодумцями вдасться очистити Україну від скверни і зла.

Зупинити Валеру, щоб не їхав на Майдан, коли там почалися силові зачистки, було неможливо. Дружину із собою не взяв задля безпеки, сказавши, що квитків не було.

Востаннє чоловік їхав поїздом о 4:00 ранку 18 лютого. Квитки на потяг до Києва залишилися лише дорогі – в спальному вагоні. Але відкласти поїздку на завтра чоловік не погодився, заявивши, що обов’язково повинен їхати сьогодні.

Цілий день в той кривавий Валерій телефонував дружині і утішав , що на Майдані все спокійно, буде мирний мітинг. Останній раз подзвонив о 20 вечора. Більше на дзвінки він вже не відповідав…

ЗАГИБЕЛЬ

Ввечері 18 лютого дружина зайшла в Інтернет і побачила фото з Майдану – чотири накритих мішковиною тіла. По одягу зрозуміла, що один із них може бути її коханим. Подзвонила йому знов, але слухавку взяв незнайомий чоловік і повідомив, що власника телефону уже немає в живих.

Валерія підстрелив снайпер в спину з автомата Калашнікова. Це відбувалось ввечері, коли «беркутівці» штурмували Майдан, а мужні герої намагались їх стримати. Поруч з Валерієм був убитий і ще один герой – Володимир Кульчицький.

Знайомі розповідають, під час сутичок на Майдані, Валерій був у бронежилеті. Але той не вберіг від кулі…

ПРОЩАННЯ

Прощання відбувалося біля батьківської хати Валерія. А відспівували загиблого у храмі Олександра Невського у центрі міста.

Храм був переповнений людьми. Серед людей – діти і молодь, а також люди похилого віку.
Після відспівування священиком труну з храму винесли на площу міста. Тут відбувся траурний мітинг, на якому виступало багато людей. Вони не стримували сліз від непоправної втрати. Кожен наголошував, що Валерій Брезденюк загинув за нас, його земляків. Виступи закінчувалися тими само гаслами «Герой!», «Слава Україні». З особливою силою звучали ще два слова «Ката – геть!».

Труну з покійним несли на руках через усе місто. Всю дорогу у колонах лунали гасла: «Герой!Герой!», «Слава Героям!», «Герої не вмирають».

…Від’їжджаючи на Майдан, Валерій чи то жартуючи, чи то всерйоз попросив, що якщо з ним щось трапиться, то потрібно разом з ним у домовину покласти два прапори – державний і повстанський прапор УПА.

З цими прапорами героя доправляли додому. З ними і поховали…

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:

Код ОКПО 14360570
МФО 305299
р/р 29244825509100
Призначення платежу : благодійна допомога.
Гнатовська Лариса Олександрівна (рідна сестра)

Карта Приват Банк
5168 7420 6973 6498
Отримувач: Гнатовська Лариса Олександрівна