Богдан ІЛЬКІВ

Богда́н Іва́нович І́льків
(3 липня 1962 — 22 лютого 2014
громадський активіст, учасник Революції Гідності, герой «Небесної Сотні». Герой України.

Богдан Ільків закінчив залізничний технікум, працював машиністом автодрезини. Виховував двох доньок 1988 і 1994 років народження.
Богдан брав активну участь у житті церковної громади.

МАЙДАН

«Уперше Богдан Ільків поїхав на Майдан 11 грудня, — каже сестра Оксана Ніконова. — Він дуже перейнявся духом, який там панував. Після цього був у Києві ще три рази. Кожного разу їхав до столиці на п’ять днів, у вільний від роботи час. Богдан у Києві брав участь в охороні барикад та нічних патрулюваннях міста як член Стрийської сотні Самооборони. Він дуже хвалив своїх побратимів, змальовував героями медиків та інших учасників, тільки не себе».

Востаннє Богдан поїхав до Києва у вівторок, 18 лютого, увечері. Мав бути на роботі, однак його начальник знайшов заміну. Він запевняв, що за нього не варто хвилюватися, бо займає не першу, а другу лінію оборони.

Ніч на четвер, 20 лютого, Богдан чергував на барикадах. Близько п’ятої ранку пішов відпочивати. О восьмій представників Самооборони, які вночі чергували, розбудили і сказали, що потрібна допомога на передовій. Коли Богдана доправили до лікарні, він зателефонував дружині. Медики пояснили, що поранення несумісні з життям. Натомість він дивом прожив ще два дні.

20 лютого снайпер влучив у Богдана на Інститутській. Життя обірвала куля калібру 7,62 мм зі зміщеним центром ваги.

Помер 22 лютого 2014 року у 17-й столичній лікарні.

Похований 24 лютого 2014 року у Львові на Личаківському цвинтарі на Алеї Героїв.

НАГОРОДИ

* 21 листопада 2014 року – присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності;

* 5 липня 2015 року – Медаль «За жертовність і любов до України», посмертно