Сергій БАЙДОВСЬКИЙ

 

В новинах
На відео
Присвята
В пам’яті


СЕРГІЙ РОМАНОВИЧ БАЙДОВСЬКИЙ
21 серпня 1990 — 20 лютого 2014

Герой України, Учасник Революції Гідності, інспектор з безпеки лінійної частини магістральних нафтопроводів «Дружба». Рядовий «Українського реєстрового козацтва».

 

Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе.
Левко Лук’яненко

останній запис Сергія в соц.мережі

 

Сергій Байдовський народився 21 серпня 1990 року у місті Нововолинськ в сім”ї шахтарів, у великій родині священника (отець Євген – його дідусь, батько матері). Коли Сергієві було 10 років, мама Марія змушена була поїхати на заробітки в Італію, щоб прогодувати трьох дітей, згодом і батько почав їздити в Росію на заробітки. Тому з 13 років Сергій виховувався у селі Менчичі Іваничівського району Волинської області, де жила бабуся. Виховували Сергійка рідний дядько Онуфрій та тітка Галина.

У 2007 році Сергій закінчив Соснинську школу. З 2007 року навчався у Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Дуже любив Луцьк, тому часто приїжджав до нього й після закінчення інституту, хоча любив подорожувати по всій Україні, особливо Західній. Їздив також кілька разів в Італію до мами, але все рівно хотів жити в Україні – вірив, що тут житимуть і батьки, і сестра, яка останні роки була в Італії, і брат Саша, який їздив в Росію з батьком. Сергій працював на магістральному нафтопроводі «Дружба» в Дрогобичі. Мав звання рядового у складі Українського Реєстрового Козацтва.

Сергій не захоплювався політикою, любив футбол. Часто з друзями їздив на музичні фестивалі, був веселий і чуйний.
Мріяв одружитись з коханою дівчиною Світланою, з якою зустрічався 2 роки.

«Він мріяв бути хорошим батьком і чоловіком. Хотів, щоб я вчилася і захистила кандидатську дисертацію, – згадує 19-річна Світлана. – Стільки разів репетирував зізнання в коханні, що я сказала, що коли він дійсно зробить мені пропозицію, я не повірю. Планів і мрій було достатньо. Але все пропало безслідно…»

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

На Майдан Сергій приїжджав тричі. Перший раз – у грудні, відразу після побиття беркутом студентів. Другий раз повернувся до Києва вже у складі Волинської сотні в кінці січня.

«Привіз одного разу з Євромайдану синю шапку з жовтими зірочками, так в ній і ходив, щоб усі бачили», – згадує Світлана.

Свою останню поїздку на Майдан Сергій запланував на п’ятницю 21 лютого, але після того як побачив, що відбувається в Києві, зірвався і виїхав з друзями в ніч на 20-е. Відмовити його ніхто не зміг.

20 лютого близько 8 години ранку Сергій зідзвонився з рідними і сказав, що з ним все добре. Це була остання розмова. Після цього телефон вже не відповідав. Першою про смерть хлопця дізналася мама Світлани. Їй вдалося додзвонитися до Сергія. Але в слухавці вона почула чужий голос. Це був голос лікаря, який повідомив, що снайпер вистрілив Сергію в груди, і він загинув.

Під час протестів мама Сергія була в Італії на заробітках. Звідти й прилетіла до Києва на впізнання сина. Пізніше вона буде картати себе за те, що не була поруч, коли він вирішив їхати на Майдан.

«Він був такий же молодий, як і незалежна Україна, – каже сестра Героя Небесної Сотні Олена. – Він ішов на Майдан не з політичних мотивів, не за гроші. Він ішов туди, щоб не жити так, як жила його родина. Він хотів, щоб і тато, і мама були в Україні».

ПРОЩАННЯ

В останню дорогу його проводжало 20 тисяч населення міста Луцька та весь рідний Нововолинськ. Сергія поховали в с. Менчичі Іваничівського р-ну під вигуки «Слава!» та «Герої не вмирають!». Чин відспівування відбувся у Верхньому храмі Свято-Троїцького собору міста Луцька. Після чого траурною ходою Героя провели до окраїни міста, співаючи Гімн України та скандуючи: “Слава Україні!” – “Героям слава!”, “Слава нації!” – “Смерть ворогам!”, “Сергій – Герой України!”

ВШАНУВАННЯ

* 14 травня 2014 року на фасаді приміщення Філії “Магістральні нафтопроводи “Дружба” ПАТ “Укртранснафта” встановлено меморіальну табличку працівнику підприємства Сергію Байдовському.

* 22 жовтня в ЗОШ І-ІІІ ступеня с. Соснина відбулось урочисте відкриття та освячення меморіальної дошки на честь Героя Небесної сотні Сергія Байдовського.

* Звання “Герой України” з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.

* Група пам’яті в соціальній мережі

Сторінки Героя в соцмережах: facebook, vk.com