Антоніна ДВОРЯНЕЦЬ

В новинах
На фото
Присвята


Антоніна ДворянецьАНТОНІНА ГРИГОРІВНА ДВОРЯНЕЦЬ
23 березня 1952 – 18 лютого 2014
пенсіонерка, героїня Небесної сотні, Герой України
Єдина загибла жінка на барикадах у Києві, АНТОНІНА ДВОРЯНЕЦЬ, стала матір’ю-берегинею для всієї НЕБЕСНОЇ СОТНІ…

БІОГРАФІЯ

Родом жінка з колишнього Чорнобильського району. Там колись навчалась у школі. Опісля, закінчивши Боярський сільгосптехнікум, повернулася в рідний край. У Чорнобильському управлінні осушувальних систем (ЧУОС) її направили гідротехніком (за фахом) на меліоративну дільницю в Горностайполі Іванківського району.

Тут познайомилася з гарним хлопцем Іваном Дворянцем і вийшла за нього заміж. Подружжю надали житло в двоповерховому будинку для сімей меліораторів у цьому ж селі. Відтоді вона часто зустрічалася по роботі з іванківськими спеціалістами. А деякі завдання із зрошування та осушення земель виконували разом — в одній проектній групі: у 1970-1980-х роках галузь меліорації відігравала значну роль в народногосподарському комплексі країни. У багатьох нинішніх водогосподарників тільки приємні спогади про той час, коли вони працювали з Антоніною.

Коли сталася аварія на ЧАЕС, Антоніна з чоловіком були ліквідаторами. Потім чорнобильська установа була ліквідована, а всі правонаступні документи передали в Іванківське управління меліоративних систем. Туди ж перейшли на роботу й чорнобильські меліоратори. Серед них і Антоніна Григорівна.

Уже пізніше, коли їй та іншим працівникам, як переселенцям, виділили квартири в Броварах вона з сім’єю переїхала туди. Якийсь час працювала секретарем у Київському облводгоспі. А згодом знову влаштувалася на роботу за своєю спеціальністю в «Чорнобильводексплуатацію». Звідти два роки тому вийшла на пенсію.

Антоніна Григорівна була турботливою дружиною, мамою та бабусею, завжди піклувалась про рідних: приводила та забирала внучок із дитсадка, зі старшими часто їздила на Майдан. Вдома в господині завжди було накуховарено, випрано та випрасувано. А ще доглядала чоловікову стареньку хвору матір (нині Марії Іванівні 90 років). Антоніна Григорівна мала хобі: у вільний час дуже любила вишивати.

«Вона була для мене найкращою дружиною. Ми прожили разом 41 рік. Виховали двох дітей, маємо трьох онуків. Тоня дуже хороша людина була і дуже енергійна, цілеспрямована», — говорить Іван Григорович.

Планувала згодом зайнятися активною громадською роботою — збирати матеріали для формування фондів обласного музею водогосподарської галузі.

МАЙДАН

На акції протесту Антоніна Григорівна разом з чоловіком почала ходити ще в часи, коли боролись проти режиму Кучми. «Кучму геть», Помаранчева революція, Євромайдан – подружжя ходило регулярно на всі акції проти злочинної влади. На традиційні броварські віче на Майдані Свободи теж ходили разом з чоловіком. Протестували разом і проти Азарова, який приїхав в Бровари відкривати «Купаву». Немасштабна акція під басейном навіть викликала в подружжя обурення. Більшість броварчани, як відомо, не відрізнялись особливою громадською активністю.

Коли Антоніна Дворянець вийшла на пенсію, практично весь свій час віддавала Майдану. За час революції познайомилась з багатьма жінками в Будинку профспілок, разом з ними розносила хлопцям чай та їжу. Під час морозів купувала за власні кошти активістам теплі шкарпетки.

«За тиждень до кривавих подій приїжджала колишня колега Антоніни Григорівни зі Швейцарії», – згадує чоловік загиблої. «Показала їй весь Майдан, хотіла, аби в Європі знали, що тут відбувається насправді», – додає.

Новий рік святкували теж на Майдані Незалежності. Антоніна Григорівна з чоловіком купили пляшку шампанського, але на центральній площі Києва не схотіли її відкорковувати. «Не хотіли псувати обличчя майдану», – пояснює Іван Григорович. Ігристий напій привезли назад до Броварів. Саме тієї ночі донька Антоніни Дворянець Світлана жатома сказала: «Якщо мама стала на стежку війни з режимом, то в Януковича немає шансів».

ЗАГИБЕЛЬ

У той день, у вівторок, чоловік Антоніни Дворянець Іван Григорович поїхав на роботу в м. Чорнобиль. Говорить, що з самого ранку в душі відчував тривогу. Об 11:00 подзвонив дружині на Майдан. На жаль, ця розмова стала для подружжя Дворянець останньою.

О 16:30 донька Світлана тривожним дзвінком повідомила, що на Майдані почалась зачистка і вона не може додзвонитись до мами, яка вранці поїхала в центр столиці. Безуспішними виявились і спроби Івана Григоровича зв’язатись з дружиною.

Під час останньої їх розмови, Антоніна Григорівна говорила чоловікові, що на Майдані має зустрітись із колегою по роботі Степаном. Зв’язавшись із ним, Іван Григорович дізнався, що під час атаки «Беркута» вони загубили один одного: колега Антоніни Дворянець встиг заскочити в розбиті двері метро «Хрещатик» на вул. Інститутській. Під час хаосу він не встиг помітити, як жінка зникла з поля зору.

Рідним вдалося знайти фотографа, який розповів, що під час атаки міліції на Інститутській, поруч зі станцією метро Хрещатик, біг поруч з нею в бік барикад. Входи до метрополітену були закриті. Але жінка побачивши, що «Беркут» жорстоко б’є хлопців на барикаді, замість того, щоб відступити, кинулась до спецпризначенців. Звір в шоломі сильно вдарив броварчанку. Фотограф підбіг їй допомогти, але теж отримав важкий удар по голові, хотів підвестись, але «беркутівець» пригрозив: «Донецький «беркут» – це вам не київський! Лежи, бо доб’ю!». Після наступного удару чоловік втратив свідомість. Прийшовши до тями, чоловік побачив, що Антоніна Дворянець вже без ознак життя. Друг загиблої упевнений: якби метро не закрили, люди змогли б сховатись і з втекти від натовпу міліції та розлючених молодиків з Маріїнського парку.

Трагічну звістку про смерть Антоніни Дворянець повідомили її сину Володимиру. Той був у відрядженні в м. Кременчук. Спершу невідомий чоловік, зателефонувавши з мобільного Антоніни Дворянець її сину, сказав, що їй надають першу допомогу. Невдовзі той же чоловічий голос повідомив, що пані Антоніну врятувати не вдалось. Подальші спроби зв’ятись із цим чоловіком виявились марними – телефон вперто не відповідав на дзвінки членів сім’ї Антоніни Григорівни.

Її тіло знайшли поблизу верхньої барикади на вул. Інституській. При собі вона мала посвідчення ліквідатора чорнобильської катастрофи, завдяки чому її вдалось ідентифікувати.

Полишивши все, чоловік, син та донька Антоніни Григорівни вирушили до Києва. Іван Григорович, що їхав з Чорнобиля, побоювався, що його не пустять – їм оголосили, що всі в’їзди до столиці заблоковані.

Діставшись все ж ввечері Києва, їм повідомили, що тіло Антоніни Дворянець в моргу на вул. Оранжерейній. Однак забрати його виявилось не так просто. 19 лютого працівники моргу заявили, що тіло членам сім’ї навіть не можуть показати – поки слідчі прокуратури не з’ясують всіх обставин загибелі померлої. В цей час на Оранжерейну привозили все нові й нові тіла з Майдану…

Цілий день, за словами чоловіка Героїні Майдану, в морзі «варили воду», під різними приводами відмовлялись не те щоб видати, а навіть показати тіло. Сльози доньки Світлани теж не переконали працівників.

Врешті, в переповненому морзі одна з жінок-працівниць сказала родичам Антоніни Дворянець, що тіло вони зможуть забрати лише в тому разі, якщо погодяться на будь-який діагноз в документації про смерть. Мовляв, підписуйте, бо в інакшому випадку сім’ї буде складно забрати тіло Антоніни Григорівни із забитого майданівцями моргу.

Родині нічого не залишалось як погодитись. В результаті тіло Антоніни Дворянець забрали лише 20 лютого, підписавши що причиною смерті стала «серцева недостатність». Весь одяг загиблої, за словами чоловіка, був в крові, на обличчі синці від побиття.

Хлопців, що були в той день на барикаді, родичам загиблої відшукати не вдалось, хоч про це оголошували і в інтернеті, і зі сцени майдану. «Чи пороз’їжджались, чи не захотіли говорити», – пояснює Іван Григорович. Однак з розповідей майданівців, які чергували на барикаді через кілька днів після трагічних подій, дізнались, що Антоніна Дворянець дійсно кинулась захищати активістів від побиття. В результаті сама отримала травми, несумісні з життям. «Думала, що жінку вони не чіпатимуть, послухають її», – припускає чоловік. Однак бездушні «космонавти» не дивились ні на стать, ні на вік.

«Вона була безстрашною, сміливою», – згадує Іван Григорович дружину. Каже, неодноразово просив не лізти в «гарячі точки» Майдану, проте вона не слухала. Коли бачила, що кривдять інших людей, завжди йшла на допомогу…

Поховали Антоніну Григорівну у рідних Броварах 21 лютого.

ВШАНУВАННЯ

* 19 вересня 2014 року рішенням сесії Броварської міської ради Антоніні Дворянець присвоєно звання “Почесний громадян міста Бровари” (посмертно).

* Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Антоніні Григорівні Дворянець посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.

* 17 квітня 2015 року у м. Бровари, по вулиці Короленка 56 а, на під’їзді будинку, де проживала Герой України, Герой Небесної Сотні Антоніна Дворянець, встановлено меморіальну дошку.