“Силовики Майдану – герої, Майдан – злочин?” Історія одного Меморіалу.

Імена працівників МВС, які загинули під час Революції Гідності, вшанували в столичному пам’ятнику… за “мужність, вірність та героїзм, проявлені у боротьбі зі злочинністю”. І ні це не гучний заголовок, ні, це не чергова маніпуляція регіоналів. Меморіал стоїть уже кілька років в Солом’янському районі м. Києва.

Біля Національної академії внутрішніх справ України (Солом’янська площа, 1) є Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків.

До складу пам’ятника входять меморіальні плити, на яких мали би закарбувати імена тільки тих правоохоронців, які до останнього були вірні присязі народу України.

Активістами ініціативи “Геть Авакова!” виявлено, що серед імен вшанованих працівників МВС є імена і тих правоохоронців, які загинули під час Революції Гідності.

Вчитуємось у підпис до пам’ятника на плиті з його назвою-присвятою:

“Працівники органів внутрішніх справ, які загинули, виявивши мужність і героїзм у боротьбі зі злочинністю, захищаючи честь, гідність, життя, здоров’я, майно громадян”.

Активісти виявили в Інтернеті фото, де за участю Арсена Авакова, керівництва МВС та голови Верховної Ради України Олександра Турчинова 22 серпня 2014 року відбувається церемонія вшанування загиблих правоохоронців. На фото уже присутні плити з іменами беркутівців.

22 серпня 2014 року!

Тобто встановлені і відкриті вони ще раніше. По-тихому.
Ще тоді, коли стояли нерозібрані барикади на Майдані, уже вшановували тих, хто стояв по іншу сторону від них?

Ініціативна група МІСТО МРІЇ Київ надали нам у розпорядження копію Наказу МВС України № 774, в якому зазначено:”З метою увічнення пам’яті працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час… боротьби із злочинністю, виявивши при цьому мужність і героїзм… занести імена загиблих.. до Книги пам’яті..”

Дата: 05 серпня 2014 року!
Підпис: АРСЕН АВАКОВ!

(з повним текстом наказу можна ознайомитись ТУТ: http://www.nebesnasotnya.in.ua/2020/05/13/nakaz-vshanuvannia/)

Просто до слова нагадаємо, Небесну Сотню визнали Героями України тільки 21 листопада 2014 року, а імена загиблих правоохоронців вшанували героями у пам’ятнику на кілька місяців раніше.

І коли майданівці ходили повз цей Меморіал в Апеляційний суд на засідання до екс-командира беркуту Садовника, ніби ж як шукаючи справедливості, отут через дорогу від суду – імена беркутівців вже стояли висічені на меморіальних плитах.

Постраждалі активісти та родичі загиблих майданівців шукають роками правди по судах, намагаються зберегти юридичну та історичну справедливість та пам’ять Небесної сотні, а перші особи МВС ОФІЦІЙНО щорічно вшановують пам’ять беркутівців!

Так, щорічно. Ось на другому фото у 2018 році міністр МВС Арсен Аваков схилився над меморіальної плитою саме з їх іменами.

Імена силовиків, загиблих під час Революції Гідності (згідно сайту реконструкцій talio.org) та вшанованих у Меморіалі:

Спічак Сергій Сергійович
Теплюк Іван Іванович
Третяк Максим Леонідович
Цвигун Сергій Віталійович
Булітко Василь Віталійович
Власенко Дмитро Олександрович
Гончаров Віталій Іванович
Захарченко Віталій Миколайович
Зубок Володимир Валерійович
Іваненко Олексій Миколайович
Михайлович Сергій Олександрович
Симисюк Микола Миколайович

Проте шукаючи відомості про один меморіал, знаходимо ще і про інші:

1.Біля Головного управління Нацполіції на Володирській. Тут у 2018 році відкрито було пам’ятник загиблим правохоронцям. Як сказано на сайті відомства «тим, які до останнього подиху залишилися вірними Присязі. Згадували тих, хто поклав своє життя, захищаючи Закон”. І тут знову закарбовують імена беркутівців Майдану!

БУЛІТКО В. В., МИХАЙЛОВИЧ С. О., СИМИСЮК М. М.

2. Військова частина у Києві вшановує загиблих нацгвардійців та на території відкриває меморіальну дошку, цитуємо “загиблим героям”:

https://www.facebook.com/vch3030/posts/2571525789771736

3. Тут уже інша військова частина увіковічнює обеліском на території підрозділу свого військовослужбовця загиблого на Майдані:

http://ngu.gov.ua/ua/news/nazavzhdy-v-nashyh-sercyah

І це ще не всі приклади вшанування силовиків не як, наприклад, жертв протистоянь, в яких вони брали участь через злочинні накази, а як героїв, які, цитуємо знову ж таки:”ціною власного життя захистили державу”, «за мужність і самовіддані дії», «до останнього не зрадили присязі».

ТО ЧИЯ ІСТОРІЯ ТОДІ СЬОГОДНІ ПИШЕТЬСЯ І КИМ?

 

 

2 thoughts on ““Силовики Майдану – герої, Майдан – злочин?” Історія одного Меморіалу.”

  1. Ліза Жарікова, ініціатива "Геть Авакова" коментує:

    Якщо ви спитаєте, чому ця історія, яку ми не помічали 6 років, така важлива, то відповідь проста: війни виграють, у тому числі, і в символічній площині. «Беркут» — це символ. Символ безкарності і гарантій цієї безкарності — державою. Недаремно підрозділи з такою назвою після 2014 активно організовують в ОРДЛО і в Росії. Міліція, перепрошую, поліція в Україні – це окрема держава в державі, де існує своя політика, своя міфологія, своя паралельна історія, свій пантеон героїв і своє визначення того, що є злочином. Це легітимізує будь-який наказ: виконуй — Аваков прикриє.

    І якщо цілий міністр дає таку гарантію безкарності силовикам і регулярно вшановує тих, хто загинув, виконуючи злочинний наказ, саме як ГЕРОЇВ (а не жертв дій керівництва!) — то навіщо нам такий міністр? За кого він грає? І чи доречно його тримати на посаді в країні, що веде війну?

    НІ.

  2. admin коментує:

    Аліна Боднар:

    Як тоді зважаючи на таке вшанування трактувати історію Революції Гідності? Що міліціонери на Майдані не виконували злочинний наказ, а відстоювали честь і гідність? Майдан – не право на протест, а злочинність, з якою мужньо і героїчно боролися правоохоронці?
    А злочинці тоді хто в цій історії: майданівці і Небесна Сотня?

    Яка правова та політична оцінка Майдану може надаватися, якщо держава з одного боку намагається засудити виконання злочинного наказу та покарати організаторів, але одночасно героїзує загибель тих, яких організатор і використали для боротьби з Майданом та розстрілу Небесної Сотні?

    Чи може цьому є простіше пояснення? Як і пояснення тому, хто звозив службовими автобусами беркутівців на підтримку до командирів на суди? Чому саме МВС втратило важливі речові докази? Чому силовиків перетворювали роками у приватну армію, створюючи культ безкарності та покровительства за будь-які протиправні дії? Звідки така зневага і жорстокість до тих, хто тебе привів у крісло міністра?

    Хіба це не гра на руку чужій історії, що готує плацдарм для її переписування? І сьогодні не регіонали, не Захарченко, не Янукович, не антимайданівці, а АВАКОВ дискредитує Майдан, фактично закріпивши його злочином в історії, а активістів – апрорі злочинцями в очах правоохооронців.

    А ще мабуть, це тільки верхівка айсбергу, і то яку ми випадково помітили після 6 років. І всі шість років існувало дві історії: публічно – про героїзм майданівців, а втиху – про героїзм правоохоронців. Та жодного слова про причини, про висновки, про уроки, про зміни. І міністру варто тільки дочекатися потрібного моменту, аби віддати свій наказ, використавши правоохоронців вже у своїй боротьбі з неугодними.

    Якщо історію пишуть переможці, тоді виходить, що ми програли. Ще у 2014-ому…

Comments are closed.