Як видозміниться Алея Героїв (вул. Інститутська) Презентація Меморіалу Небесній сотні.

 10 березня 2018 року:

Алея Героїв дійсно стане алеєю. Бруківку знімуть, наявні дерева зріжуть, і на місцях загибелі Небесної сотні висадять парк із 107 лип. А також встановлять меморіальну Стелу у виглядів захисних щитів майданівців. Саме так виглядатиме Меморіал за рішенням Міжнародного архітектурного конкурсу.

06 березня 2018 року відбулася презентація переможця Міжнародного відкритого архітектурного конкурсу на кращу проектну пропозицію в номінації «Національний Меморіал Героїв Небесної Сотні».

Відкрив презентацію вступним словом Ігор Пошивайло – генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності». Він розповів про завдання та пріоритети, якими керувалися члени журі при відборі найкращого проекту.

Також виступили:

– представник компанії Hossbach Lehmhaus GbR, що була організатором архітектурного конкурсу, її керуючий партнер Бенджамін Хоссбах,

– голова конкурсної комісії, архітектор із Німеччини , професор Матіас Зауербрух,

Вони інформували про те, як проходила процедура конкурсу, хто був організатором та хто входив до складу журі, а також як саме і чому було обрано переможний проект. Рішення конкурсної комісії щодо переможця, зауважимо, було одностайним.  

Серед громадськості, яка прийшла на обговорення, були і не задоволені результатами конкурсу, тому своїм обуренням обривали виступи організаторів та вимагали якнайшвидшого обговорення переможної роботи. Тому найемоційніше презентував проект переможців Міністр культури України Євген Нищук, розповівши про власні відчуття від роботи, про закладені в проект ідеї та закликав, незважаючи на незадоволення і критику, до взаємоповаги.

Проект-переможець конкурсу у категорії «Меморіал Героїв Небесної Сотні»* розробило архітектурне бюро MIstudio зі Львова – авторський колектив архітекторів Ірини Волинець (Львів / Україна) та Марії Процик (Роттердам / Нідерланди). Саме Ірина Волинець і презентувала свій проект.

* уточнюємо, що це не проект музею чи окремих пам’ятників, а загальний вигляд меморіального простору на Алеї Героїв Небесної сотні у комплексі.

За задумом архітекторів, на початку зі сторони Майдану та Хрещатика розташують меморіальну стелу, яка аркою врізатиметься в пагорб. На ній будуть нанесені імена Героїв Небесної Сотні. Стела буде у вигляді 107 оборонних щитів, відповідно до кількості осіб, яких визнали загиблими на Майдані. На наявній бруківці встановлять світлові квадрати – символ продовження шляху.

Від мосту, що з’єднує Жовтневий палац та ТРЦ, буде розпочинатися Алея. По обидва її боки посадять 107 лип. Криволінійна форма Алеї зображає нелегкий шлях боротьби українського народу за свободу. Між будівлею майбутнього музею Революції гідності та Жовтневим палацом створять сад, який буде місцем відпочинку. У найвіддаленішій частині зеленої зони – біля каплички та Хреста – будуть місця “тиші та мовчання”. Пагорби на Алеї Героїв Небесної Сотні пропонують засадити квітами білого кольору, а вздовж пішохідних стежок – встановити лавки.

“Ціль меморіалу – нагадати про швидкоплинність людського життя у прагненні кращого”, – наголошують автори проекту.

Організаторами конкурсу обіцяно, що після підведення підсумків конкурсу в номінації «Меморіал Героїв Небесної Сотні» та громадського обговорення конкурсних пропозицій, результати конкурсу будуть затверджені, укладуть договір із переможцем та розпочнеться розробка проектно-кошторисної документації. Реалізація проекту планується на лютий 2019 року.

По-факту, на сьогодні зміни внести уже НЕ можливо.

Під час обговорення у присутніх митців та активістів виникло ряд питань та зауважень. Зокрема виступили:

Георгій Самуїлович Духовичний – архітектор, віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів України

Микола Леонідович Жаріков  – народний архітектор України, член Спілки архітекторів України

Ігор Свистун – архітектор, член Спілки архітекторів України

Андрій Павленко – голова Благодійного фонду “Пам’яті Небесної сотні”

Юрій Федорович Худяков -  народний архітектор України, член-кореспондент Академії архітектури України

Звичайно,  всю дискусію ми повторювати не будемо, адже є зовсім емоційні претензії. Тому виберемо основні питання:

- Чому конкурс національного рівня проводила іноземна компанія?

За інформацію міністра культури Євгена Нищука, на проведення конкурсу було оголошено тендер. І тільки одна компанія подала заявку для участі. Жодна українська компанія не подавалась на тендер для проведення конкурсу.

За нашою інформацією, до компанії-переможця в тендері – Hossbach Lehmhaus GbR, було застосовано переговорну процедуру, а не аукціон, так як замовником дійсно було двічі відмінено тендер через відсутність достатньої кількості учасників.

Чому не були залучені до проведення конкурсу та участі у ньому українські архітектори?

На думку організаторів, вони достатньо поінформували всіх про проведення конкурсу. І нікого не обмежували в подачі своїх пропозицій. Євген Нищук зазначив, що при визначенні лауреатів члени журі не знали імен учасників конкурсу, а бачили лише самі проекти – анонімні. І є визначним, що переможцем став саме український проект. Також зазначив, що організатори конкурсу залучили до журі і українських архітекторів, і родини Героїв Небесної сотні.

Зі складом журі, Ви можете ознайомитись ТУТ.

Чому взагалі був оголошений ще один конкурс, якщо один вже відбувся у 2014 році?

Перший конкурс не був підтриманий з боку держави та широкого кола громадськості. А на думку, журі конкурсу це була перша спроба, яка визначила бачення майбутнього Меморіалу та Музею. Про попередній конкурс вшанування Героїв і чому проекти-переможці не були реалізовані в життя можна прочитати ТУТ

Зауваження, які були озвучені:

Чому було дозволено змінювати ландшафт Алеї (вул. Інститутської), а також не було покладено завдання конкурсантам максимально зберегти автентичність вулиці, якщо саме збереження автентичності і було заявлено одним із головних пріоритетів конкурсу?

Організатори та журі конкурсу надавали свої пояснення чому переміг проект, який змінить географію пам’ятної вулиці:

- родини Героїв бажали мати упорядковане пам’ятне місце, куди можна прийти згадати Героїв;

- якщо засадити Алею парком, то можна буде вирішити проблему  руху автотранспорту по тих місцях;

- метою Меморіалу має бути оживлення історії та її розуміння майбутніми поколіннями, адже, на думку журі, тільки наше покоління, яке пережило на власному досвіді таку трагічну сторінку в історії, усвідомлює цінність автентичності, а для наступників це стане звичайною вулицею, саме тому її потрібно виділити із загальної географії;

-  проект створює життєствердну пам’ять, як віру у майбутнє та цінність людського життя.

Чому громадські обговорення тривали всього 5 днів і не були широко анонсовані? А також було подано зауваження, що залучати громадськість було потрібно ще на етапі визначення завдання та програми конкурсу, щоб уникнути суперечок щодо зміни зовнішнього вигляду вулиці Інститутської. А так як не було обговорень, а завдання не обмежувало конкурсантів у їх баченні Алеї, то відповідно переміг  хоч і найкращий проект з поданих, але спірний щодо його сприйняття тією частиною громадськістю, яка виступає проти кардинальної зміни  вулиці, де загинули Герої. Тобто і саме  завдання для проектування потрібно було виносити на обговорення широкого загалу.

Чи могли за 2 місяці конкурсанти розробити проект загальнонаціонального масштабу? Так як конкурсне завдання було надано 29 листопада 2017 року, а останній термін подачі конкурсних проектів в першому турі – 19 січня 2018 року. І сам представник організатора Бенджамін Хоссбах під час презентації зауважив, що вони мали складність у завданні: в досить стислий термін організувати конкурс з метою швидкого визначення результату щодо проекту Меморіалу.

Присутня громадськість в основному виступала на емоціях, і не надавали зустрічних пропозицій. Визначити можна одну: виплатити обіцяні премії переможцям (перша премія – 672 000 грн, друга премія – 416 000 грн, третя премія – 272 000 грн), але підійти більш відповідально до вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні, а саме зберегти автентичність вулиці та допустити до конкурсу учасників з пропозиціями вшанування пам’яті на вулиці засобами монументального, а не тільки ландшафтного мистецтва.

__________________________

Результати конкурсу в номінації «Музей Революції Гідності» озвучать у липні 2018 року. А виставка усіх конкурсних робіт триватиме з 22 лютого по 22 березня в Будинку Архітектора на вулиці Б. Грінченка, 7, на третьому поверсі з 10.00-17.00.

п.с. Люди,  нам потрібно усвідомити, що якщо ми в чомусь не беремо участі, то і вирішується це без нас. Можна було задавати ці питання ще з дня відкриття конкурсу, але тепер… Незадоволеним залишається тільки махати кулаками. І спостерігати за конкурсом щодо Музею Майдану.

Тепер виключно наші зауваження (адміністрації сайту) щодо організації конкурсу:

Нас дивує така мала кількість учасників в конкурсі, а це загалом 66 кандидатів, для визначення гідного вшанування пам’яті Героїв. З них на проектування Меморіалу (громадського простору на Алеї Героїв) подалось 26 кандидатів, а для участі у конкурсі журі відібрали тільки 13. На проектування Музею Майдану подалось 40 кандидатів, а для участі у конкурсі відібрали 15.

Але чия в цьому вина – кожен вирішить для себе сам. Тому що у нас немає відповіді: чи це провели недостатнє інформування організатори про конкурс чи причина цьому – пасивність самих учасників.

Міністр культури заявив, що організатори проводять конкурс проектів для України за нижчою оплатою, ніж наприклад у інших проектах.

Звичайно, спостерігаючи за проведенням конкурсу, нам складно оцінити скільки це може вартувати. Проте нагадаю, для процедури проведенн конкурсу було виділено 2 500 000 гривень з державного бюджету, а також Петро Порошенко разом із дружиною передали сертифікат ще на 3 000 000 грн благодійної допомоги від свого фонду саме для організації цього архітектурного конкурсу. І наприклад, прозора звітність зняла би ряд питань від громадськості на що конкретно були витрачені кошти. Так як ні премії, ні проектування, ні будівництво у ці суми не входять. В українських реаліях 200 000 доларів на проведення конкурсу звичайно викликатиме щонайменше подив. Хоча розуміємо, що свої послуги німецька компанія цілком може оцінити у таку або й вищу вартість.

(А 29 березня з’явилась інформація і про розмір оплати членам журі та експертам. Це більше, ніж 6 млн. грн. Детальніше про це ТУТ ).

До речі, в договорі між організатором конкурсу – німецькою компанією Hossbach Lehmhaus GbR та Міністерством культури України предметно описано перелік робіт, які мав виконати організатор конкурсу. З договором № 01/10 від 20 жовтня 2017 року про надання послуг з організації та проведення конкурсу, Ви можете ознайомитись ТУТ.

Коли виступала переможець конкурсу Ірина Волинець, всім ідея сподобалась. Змістовно, ідейно та зворушливо. Так, з усіх поданих проектів, проект-переможець дійсно визначався. Але чи правильно було покладено завдання конкурсантам? Чому і ким було надано дозвіл змінювати саму вулицю і засаджувати її парком. А як же критерій збереження автентичності? Адже по-факту для реалізації проекту повністю буде видозмінено зовнішній вигляд Алеї Героїв Небесної сотні (вул. Інститутської). Бруківку потрібно зняти, дерева, під якими гинули Герої, будуть спиляні, повністю зміниться географія вулиці.

• І чи неосновне наше питання: що буде з Меморіалом, якщо Героїв було не 107 осіб? Не 107 лип, не 107 щитів. Тому що наша  особиста боротьба за історичну справедливість щодо списку Героїв триває досі.

 Наші враження та зауваження до проекту-переможця:

- Місця загибелі.Як будуть вшановані місця загибелі Героїв Небесної Сотні, якщо саме до місць отримання смертельних поранень приходять люди та рідні, а подекуди навіть встановлені пам’ятники?

- Народні пам’ятники. Що буде з пам’ятниками і меморіалами, які розташовані по всій Алеї Героїв? Вони зовсім не вписані у концепцію проекту?

- Паркування. Як буде вирішена проблема паркування? Тому що ні мораль, ні дорожні знаки, ні відповідальні органи парковку біля Хреста Небесної сотні не прибрали. Треба передбачити, що водії (а це і відвідувачі Жовтневого, і мешканці готелю «Україна») запарковуватимуть Майдан, Алею і всі найближчі вулиці.

- Прибирання. Парк – це прекрасно і символічно, але зараз вулиця не прибирається достатньо. Чи не перетвориться парк у місце для справляння природніх потреб і місць розважання молоді, коли Алея зовнішньо зовсім перестане нагадувати про трагічні події Революції.

Вулиця Інститутська (теперішня Алея Героїв Небесної сотні) уже є Меморіалом. Саджайте дерев вздовж неї, встановлюйте пам’ятники, використовуйте наявний простір. Але видозмінити цю вулицю і висадити замість неї парк – найлегше вирішення, яке можна було прийняти і без конкурсів. Але ж конкурс мав би бути покликаний зовсім для інших завдань.

Відчути. Пережити. Зрозуміти. Переосмислити. Вибачитись.

Поклонитись. Наповнитись. Надихнутись. Навчитись.

Ось що повинні відчувати всі і кожен, хто йде вулицею. Адже пам’ять – це і є бруківка, це і є кожне дерево, це і є ті рельєфи і та географія. При яких були живі Герої. І при яких у них забрали життя.

Так, ми розуміємо і розділяємо ідею проекту-переможця рівно до мосту, що з’єднує Жовтневий з торговим центром. Але знищити, по факту, іншу частину вулиці – категорично проти. Люди переглядають фото і відео, знаючи, що прийшовши на Алею, зможуть побачити на власні очі як і де змінювалась наша історія. Як же можна зносити історичні місця, щоб потім тільки з книжок згадувати як виглядала найтрагічніша вулиця столиці? Яким би змістовним не був проект-переможець, але саме у тому місці він руйнує відчуття реальності подій.

І знаю, що це читають родини Героїв, які входили у журі конкурсу і погодились з переможцем. Так, це Ваш біль. Але не затирайте пам’ять з вулиці. А дерев ми насадимо. Біля Музею, біля Жовтневого, вздовж вулиці. Можна знайти інші виходи для боротьби із паркуваннями, рухом транспорту і трагічністю вулиці. Було би бажання…

Наш погляд: потрібно обов’язково встановити на кожному місці загибелі чи отримання смертельного поранення кожного з Героїв позначку, як наприклад були “промені гідності”, які встановлювали у річниці розстрілів в 2015-2017 роках  і поруч пам’ятну дошку з іменем Героя, який там загинув. Щоб прийшовши туди, ти знав, що стоїш на місці, де було забрано життя у твого однолітка чи однолітка твого сина, батька або матері. Звичайно, необхідно і увічнити пам’ять тих, які померли не на Майдані, а вдома чи по лікарнях – спільним пам’ятником чи монументом. При нинішніх технологіях і розвитку архітектури, дизайну, художнього мистецтва ми маємо  і можемо знайти сучасне вирішення для гідного вшанування пам’яті Героїв і Майдану вцілому.

А тепер додам зовсім особисте. За 4 роки для вшанування пам’яті на місці трагедії, крім як бюрократії не вирішилось нічого. Влада, яка не може організувати прибирання місць загибелі, контролювати паркування в пам’ятній зоні, не здатна повернути у власність держави Будинок Профспілок, яка не карає убивць та причетних до трагедії – не побудує і нічого зводити не буде. Термін повноважень більшості закінчується за рік – у 2019 році. Хіба що вони всі так і залишаться при тих же посадах на другий термін. А ще є діюча заборона  Генпрокуратури змінювати вулицю під час розслідування. А воно ще триває…

З повагою до всіх, адміністрація сайту

 

 

ОНОВЛЕНО: Станом на 24 лютого 2019 року арешт з Інститутської знято за клопотанням адміністрації Музею.

One thought on “Як видозміниться Алея Героїв (вул. Інститутська) Презентація Меморіалу Небесній сотні.”

  1. Казино Вавада коментує:

    Интересно, но все же хотелось бы побольше почитать об этом.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>