Стою на клаптику землі святої…

“Стою на клаптику землі святої…”

(Пам’яті Героя України – Анатолія Жаловаги
та всіх мучеників Небесної Сотні)”

Стою на клаптику землі святої…
Навколо ж – радісне весни буяння.
А тут – лиш хрест, заквітчаний вінками
і молитовний смуток із мовчанням…

Але цей клаптик болю є чудесний.
Він має дивну силу чарівну…
Тут не одна душа з гріха воскресла,
Щоб свято стрінути ВелИкодня весну!

І кожна мати, що сюди приходить,
Яка хоч раз дитятко колисала,
Гірку сльозу на земленьку цю ронить
За хлопцем й матір’ю, яка одною стала…

Стою на клаптику землі святої,
Що є домівкою Героя України.
Людини надзвичайної, хоч і простої,
Перед якою і в душі ти на колінах!

І неможливо з тих колін піднятись,
Бо серце зробИть цього не дає!
На нього хочеться завжди рівнятись,
З його життям порівнювать своє!

Питаючи себе чи, може, Небо…
За що цей біль? Навіщо? Як? Чому?
Кому смерті цього хлопчини треба?
На кого скласти за цей гріх вину?

Чому ця мати, іще молодая,
Тут, на могилі,днює і ночує?
Чому у кожнім серці спокою немає
Й воно болить, коли про Сотню з Неба чує?

Та мусить відповідь на крик душі цей бути…
Я спробую її під цим хрестом почути…
Хоч хлопця серце це святе уже мовчить…
Та душа з Неба до нас пташкою летить!

Кружляє радісно і на плече сідає
І поглядом – не плакати – благає.
Бо тіла молодого хоч немає,
Зате душа вічно цвіте у Божім Раю!

Й сердечну, ніжну пісеньку співає,
Про те, як сад квітневий розцвітає,
Як сонечко теплом всіх обіймає
І як вона, пташинка, землю цю кохає.

“Але я прошу тебе, пташко, заспівати,
Як втрати цей пекучий біль здолати?
Як морок смутку знищити, перемогти,
Щоб в Небо глянуть уже з радістю могти?”

“Ви лиш радійте! Я вам заспіваю,
Бо я – душа – все бачу й скрізь літаю…
Не плачте, рідні, що життя своє згубив,
Хоч, бачить Бог, як я його любив!

Та без вагання милий світ покинув,
Щоб були всміхнені матуся й Україна!
І щоб без ворогів весна тут панувала
Й дитятко мати мирно колисала.

Тому, не будь сумна, матусенько, не треба!
Буду щодня пташинкою тобі співати з Неба!
І бачиш: Я ЗАЦВІВ ДЛЯ ТЕБЕ ПЕРВОЦВІТОМ!
Радій!Дивись: пливу веселкою над світом!”

Стою на клаптику землі святої…
І тепер з радістю дивлюсь у Небо Боже!
А звідти пташка весело щебече:
“Кріпіться, рідні! Бог нам допоможе!”

Н.К.