Я ніколи тебе не зраджу…(мама В. Прохорського)

Cиночок,ти загинув з думкою про Україну і вже ніколи не дізнаєшся, що тебе і твоїх побратимів вміло використали в своїх цілях.Душу й тіло віддали ви, а до влади прийшли ті, що прийшли…

Вони зрадили Вас. Світлу пам’ять про вас зрадили і депутати з гадюшника, який називається Верховною Радою. Ти вийшов проти озброєного до зубів беркута, маючи в кишені тільки мобільний телефон, а в грудях полум’яне, гаряче серце. За це беркут спочатку тебе жорстоко побив, а потім розстріляв. Але катам цьго було замало вже з мертвого тіла здерли одяг…

Мої сльози і прокляття будуть самою сильною зброєю проти тих, хто причетний до твоєї загибелі, хто винуватий в тому, що ти не поряд зі мною, а лежиш молодий в домовині. Проти тих, чиї руки і погони в безневинній твоїй крові. Є суд земний, є суд Божий. Від земного суду можна відкупитися, а від Божого ніколи – він жорстокий, але чесний і справедливий. Тих виродків, які забрали навіки тебе у мене не могла народити мати, їх народила хищна звірюка. Вони зараз змивають твою безневинну кров на сході, але вона навічно буде на їхніх руках і пагонах. Ті виродки забрали тебе у мене, а мене нарекли на вічний біль, муку та страждання…

Від цього болю не має жодних ліків, тому що цей біль зветься материнським. Тебе зрадила влада, а я ніколи не зраджу, тому й прийняла рішення відмовитись від нагороди Ордена Герой Небесної Сотні. Ти загинув не за небеса, а за Україну. Я похоронила твоє тіло, а душу прийняли небеса. Зараз іде кривава війна, і знову гинуть тільки наші діти, твої однолітки, але я вірю, що настане день перемоги і не тільки зі сльозами на очах, а й гордістю в серці, що ми українці, що ми козацького роду! Я тебе дуже люблю,страждаю і сумую без тебе, чекаю на тебе і буду чекати все своє свідоме життя.

Слава Ісусу Хресту, слава Україні, слава Героям!

Мама загиблого на майдані 18 лютого 2014
Прохорського Василя
Чергнігівщина