А він в труні лежав самотньо…

А він в труні лежав самотньо…
Його підстрелив дикий пес.
То є герой тієї сотні,
Що відлетіла до небес…

То був не Сотник, рядовий
Блакитні очі як озерця.
Хлопчина зовсім молодий,
А снайпер влучив йому в серце…

Щокою відчував труну
Героям Слава! Всі кричали,
А друг відчув свою вину,
Що куля не його дістала…

Вже не соромився тих сліз,
Що на очах його з’являлись…
Бо на плечах він друга ніс,
З яким недавно побратались…

Олександр Годенко