Звернення дружини Героя до Президента України

Шановний пане Президенте України!

Я, дружина Героя Небесної Сотні Сергія Михайловича Бондарчука, Тетяна Володимирівна Бондарчук звертаюся до Вас не вперше. Сьогодні мій лист відкритий, тому що на запитання, які мене хвилюють, відповіді я не одержала, як не одержали її всі родини Героїв Небесної Сотні: зчорнілі від горя матері, батьки, згорьовані вдови, діти-сироти.

Я з когорти тих, для кого Україна понад усе, хто стояв на Майдані, ночував на холодній долівці Жовтневого палацу і до хрипоти кричав: «Зека геть!!! Банду геть!!!» Ми з чоловіком жили українською національною ідеєю, мріяли про справді незалежну, вільну Україну. Нічого не хотіли особисто для себе: ні посад, ні привілеїв, ні особливих статків. Ми жили у хаті моєї бабусі, побудованій в 1949 році, щороку робили ремонт, заробляли своєю працею на хліб, присвятили своє життя освіті, роботі з дітьми – і були безмежно щасливими.

Були щасливими до 20 лютого 2014 року, коли снайпер убив мого коханого чоловіка. Син привіз знівечене, пошматоване тіло свого тата додому в труні. Мені залишилися спогади про нашу любов, щасливе сімейне життя і чорна хустка. А ще велика місія на цій землі – нести людям правду про Майдан і Героїв Небесної Сотні, боротися за справедливість, продовжувати справу коханого.
Родини Героїв чекали, що першим Вашим Указом буде указ про присвоєння нашим рідним, загиблим за незалежність України, звання Героя України. Ми вірили, що законно, демократично обраний Президент України, що стояв із нами поряд на Майдані, не може забути про подвиг людей, які беззбройними йшли на передову під кулями рятувати побратимів заради майбутнього України.
Ви особисто були в моєму рідному місті Старокостянтинові Хмельницької області на зустрічі з виборцями перед виборами Президента України і вшановували пам’ять мого чоловіка хвилиною мовчання.

Минає восьмий місяць, як загинули Герої Небесної Сотні. Для них придумали красиву, романтичну назву, яка нікого і ні до чого не зобов’язує. Вони для України не Герої? Їх визнав Героями весь світ. Лише в Україні досі вони не визнані Героями України на офіційному рівні. Родини Героїв Небесної Сотні неодноразово зверталися до Вас, інших посадових осіб з цього питання. У відповідь – мовчання.

Розуміємо, що на сході країни фактично йде війна, Вам не до нас. Але є цілі відділи державних нагород при обласних державних адміністраціях та департамент державних нагород Адміністрації Президента України, які мали б уже давно цим перейнятися. Але для того має бути Ваше розпорядження. Наші рідні загинули за Україну – і вони заслуговують на звання Героя України. Дорогих нам людей не повернути, не підняти з могил ні нашими сльозами, ні нагородами. Але має бути справедливість!!! Неможливо країні рухатися далі, не ушанувавши пам’ять своїх Героїв. Ще влітку оформлені всі документи на нагородження у закладах, де працювали наші рідні, у виконкомах міських рад, в обласних державних адміністраціях. Вони десь лежать у якомусь із кабінетів у Києві.

Чому Ви мовчите, шановний пане Президенте України, і не приймаєте рішення? Дайте, будь ласка, відповідь родинам, сиротам, вдовам, батькам Героїв, чому досі загиблі Герої Небесної Сотні не визнані Героями України.

Хто в Україні є Героєм України? Можливо, командир беркутівців Дмитро Садовник, підозрюваний у вбивстві 39 майданівців, якого Печерський районний суд безкарно випустив з-під варти і сприяв, на мою думку, його втечі, чи може суддя Печерського районного суду Світлана Волкова, яка його відпустила?

Чому в судах України звучить: «Слава беркуту!», і за це ніхто не покараний?

Думаю, і Садовник гуляє на волі і «Слава беркуту!» звучить тому, що у вищих ешелонах влади сидять запроданці, зрадники, антиукраїнські сили, для яких Герої Небесної Сотні – не Герої України, а герої такі, як Садовник, що стріляли в мирних громадян.

Хотілося б, щоб Ви, шановний Президенте України, взяли під особистий контроль питання розслідування розстрілу Героїв Небесної Сотні, достойного вшанування їх пам’яті, діяльність українських судів у справах пов’язаних із розслідуванням кривавих подій на Майдані.

Незабаром вісім місяців, як убили Героїв Небесної Сотні!!! Невже недостатньо часу для проведення чесного, справедливого розслідування і вшанування пам’яті справжніх Героїв України?

На жаль, з’являється думка, що Садовника випустили на волю тому, щоб на суді не назвав прізвища людей, а, швидше, нелюдів, які, схоже, досі сидять у зручних провладних кріслах.

Я втратила коханого чоловіка, якого безмежно люблю, який був Учителем і ніколи не тримав зброї в руках. Моє життя розтоптане.

Моє кохання, розстріляне снайпером, але живе, бо не можуть його знищити ні янукович зі своєю злочинною бандою, ні снайпер.
У моєму житті залишилася лише боротьба за справедливість. Після Майдану, Революції Гідності, вбивства снайпером мого коханого

я вже давно нікого і нічого не боюся. Якби навіть завтра мене визнали ворогом народу і розстріляли, як мого чоловіка, я все одно писала б і кричала б на весь світ про несправедливість.

Думаю, настав час для мудрого, виваженого рішення Президента України, якого ми давно чекаємо, щодо визнання Героїв Небесної Сотні Героями України і для люстрації чиновників, суддів у провладних кабінетах!
Слава Україні!!!

Тетяна Бондарчук, дружина Героя Небесної Сотні Сергія Бондарчука.

One thought on “Звернення дружини Героя до Президента України”

  1. 1seventh коментує:

    1peddler…

Comments are closed.