Вже дзвоник пролунав, а його все немає…

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ МИХАЙЛОВИЧА БОНДАРЧУКА

Вже дзвоник пролунав, а його все немає…
Хто затримав тебе, любий вчителю мій?
Він за нас, він за нас,— і сльоза обриває
Тихий шепіт діток загортає в сувій.
Чорний-чорний сувій як печаль безутішна.
Як сказати про це нам оцій дітворі?
Він уже не побачить ні Сонця, ні вишні,
Що розквітне весною в шкільному дворі.
Він загинув, як гинули здавна Герої,
Хто за правду, за Честь і за Гідність стояв.
Він стояв в вишиванці в тяжкому двобої.
Він за нас, він за нас найдорожче віддав.
Огорнула усіх нас печаль безутішна.
Чорна стрічка на серці свободи зорі.
Він уже не побачить ні Сонця, ні вишні,
Що розквітне весною в шкільному дворі…
Вічна Пам’ять.
Вічна Слава Герою.

Раїса КОТИК-МАХОВСЬКА