Пробач, що я пішов зі світу рано

Коли під вечір ти побачиш, мамо,
На небі зірку, то є я, твій син.
Пробач, що я пішов зі світу рано.
Пробач, що був у тебе я один.

Ти не журись, не плач, я не сумую,
Таких як я тут тисячі зірок;
І ми усі співаєм «Алилуя»
За мир, за Україну, за народ.

Ми гордо йшли і скоро не вернемось,
Чекаємо на мить, коли ми всі
В Едемському саду зійдемось
І вмиємо обличчя у росі.

Я чую голос твій, твої молитви,
Які лунають навіть в твоїх снах.
Я чую відгомін із поля битви,
Але відсутній в моїм серці страх.

Ми йшли за волю, всі разом, єдині,
За те, щоб діти в спокої росли,
За те, щоб Україну в злі години
Не тягали, повсюди, люті пси.

Пробачте нам, що мало так зробили,
Що не усе замріяне збулось…
Не встигли ми, нас просто вбили,
Вони ж бо захищали там когось.

Живіть у мирі, в злагоді, достатку,
Любіть Вкраїну і свою сім’ю.
Про нас у серці зберігайте згадку,
А ми за вас запалимо свічу.

Минати будуть дні, минати ночі,
У вас завдання на землі тепер:
Щоби не плакали в моєї мамки очі,
Щоб знала – я не просто так помер.

21.06.2014
Автор: Іруся Капак