Знов небо падає, Устиме… Небо падає!
Знов розпинають нашу Україну…
Біда одна не ходить… Боже праведний!
Ще скільки сліз пролити ми повинні?
Біда одна не ходить… Небо падає!
Війна іде… ( до слів цих вже звикаємо )
Сто днів, як на землі цій вже немає Вас…
А ми Героїв досі ще ховаємо…
Ще й досі… досі небо падає, Устиме…
Ще й досі ллються сльози матерів…
Коли вже, Боже правий і єдиний,
Даш волю, мир і спокій цій землі?
Коли вже не “сидітимем в новинах”?
Коли не буде смерті, сліз, біди?
Щоб вберегти майбутнє України,
Тримай, Устиме, небо… не впусти…

автор невідомий