Знов небо падає, Устиме…


Знов небо падає, Устиме… Небо падає!
Знов розпинають нашу Україну…
Біда одна не ходить… Боже праведний!
Ще скільки сліз пролити ми повинні?
Біда одна не ходить… Небо падає!
Війна іде… ( до слів цих вже звикаємо )
Сто днів, як на землі цій вже немає Вас…
А ми Героїв досі ще ховаємо…
Ще й досі… досі небо падає, Устиме…
Ще й досі ллються сльози матерів…
Коли вже, Боже правий і єдиний,
Даш волю, мир і спокій цій землі?
Коли вже не “сидітимем в новинах”?
Коли не буде смерті, сліз, біди?
Щоб вберегти майбутнє України,
Тримай, Устиме, небо… не впусти…

автор невідомий