З очей мільйонів – сльози потекли


З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались…
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.

Чи хтось гадав, що власнеє життя
Ціною вільного ставатиме зненацька…?
А їм уже немає вороття,
Як вороття й пролитій крові братській.

Коли Герої в передсмертний крок,
Так віддано цю волю здобували,
Свідомо вбивці, тиснучи курок,
У пекло свої душі віддавали.

І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.

Небесна Сотня – у небесний світ
Полинувши, для нас сказала – жити!
Тож оправдати долі їхніх літ –
Обов`язок народної еліти.

На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!