Лист з небес

Привіт моя люба , моя Україна…
Спочину на небі. Це все. Вже кінець…
Та рук не складу, добиваю коліна,
Молюся за мир від померлих сердець…

Я вірную душу віддав за свободу
І тіло навіки в земні володіння…
Та серце живе українського роду
Пройде крізь віки, у нові покоління.

Пробач мені, ненько, не встиг попрощатись…
Пробач, моя рідна, за всі мої вини…
Прощай, Україно, я буду вертатись…
Прощай, моя мамо, вернусь, не покину.

Я буду вертатись до тебе, серденько!
Не варто лить сльози за вмерлих синів.
Ти лиш пам’ятай . Пам’ятай, моя ненько.
Я жив. Я помер. Та любив , як умів…

Автор: Христина Волошина