Коханому…


Зустрілись ми з тобою восени
У Кам’янці-Подільському студентськім.
І снились нам тоді рожеві сни.
На нас чекали спільні зими, весни.

Кружляла юність ніжна у танку.
Роки студентські принесли кохання:
Дарунок долі нам, любов таку,
«Тебе кохаю» щире на світанні.

Ти став коханим, другом у житті,
Соратником моїм і чоловіком.
Живе у серці ніжне почуття,
І вірю я, що житиме довіку.

Ти – однодумець мій і помічник,
Ти – мій порадник у важкі хвилини.
Прожити б разом довгий-довгий вік
І бути вдвох щоб до останньої хвилини.

Моя любове, друже щирий мій!
Тобі дарую вірші я іскристі.
І горе, й радість ти ділити вмів,
Душа у тебе добра, любий, чиста.

Щодня турботу відчуваю я,
Ти поряд – і усе чудово.
Студентська юність і любов моя
Теплом зігріють, допоможуть знову.

Літа минають. Став дорослим син.
Таким, як ти, порядним і хорошим.
Любові не страшний і часу плин.
Її не купиш за великі гроші.

У нашій хаті затишок, тепло,
Живе кохання щире тридцять літ.
Я прошу в Бога, щоб і далі так було.
Щоб зберегти сім’ю, любові світ.

Бондарчук_Сергій_Михайлович_з_дружиною