Ігорку, Ігорчику, сину… (Ігорю Костенко)


Ігорку, Ігорчику, сину…
За що?- підкажи нам усім!
- За землю, мій тату, єдину,
Яку я всім серцем любив.
- Ігорку, Ігорчику, сину,
За що? – ти матусі скажи.
-Матусю, не плач, я вже лину
До Бога любов донести.
- Ігорку, Ігорчику, брате,
За що?- я ж сестричка тобі.
- Я мусив, рідненька вмирати,
щоб волю здобути тобі.
Ігорку, Ігорчику, внучку,
За що?- ти ж надію убив?
-Любенька бабусю, гордися,
Я зріс українцем із Богом у серці по зову Вкраїни вчинив.
- Ігорку, Ігорчику, друже,
Чому?- таємницю відкрий!
- Пробачте, любіть, пам’ятайте,
Не зміг залишитись живий.
_____________________
22.02.14
Галина Ковалівська,вірш односельчанки в пам’ять про Ігоря Костенка