Прохання матері…

Біль у серці, пустота кругом. Не можливо змиритися з горем. Говорити про сина – мого дорогого Володю – доброго і щирого не буду.

Два з половиною місяці він провів у Києві на майдані. Я хочу звернутися до людей які знали Володю, його друзів просто знайомих, щоб розказали про нього все що знають, як жив, що думав, що казав. Кажуть що був поранений у ногу, отравлений газом? Простужений, давав інтерв”ю?

Зараз для мене важливе все і дуже дороге кожне слово про сина, особливо 20 лютого.

Він не був надзвичайним, це був простий хлопчина з Лвівщини, який любив життя і правду, любив Україну.

Болить душа, що не вберегла…

Мама Володимира Жеребного