Герої не вмирають


Вже й сороковий день минув,
Й вони, без сумніву, давно уже на небі.
А так до болю важко вимовити – «був»
І зачинити пам’яті відкриті двері…

Минають ночі й дні, і час стирає межі.
Життя триває, сумніву нема.
Лиш як забути море крові на одежі,
І на асфальті голому беззахисні тіла…

Остання думка, слово, доторк до землі,
Сліпої кулі поцілунок в скроні,
І в волі прагненні шаленім, мовчазнім
Життя стікає крізь безсило стиснуті долоні…

Лишився слід – назавжди, навіки.
В самому центрі – України й долі.
Й не змити крові щирої ріки
Наших братів, що вмерли як герої.

Герої не вмирають, не зникають.
Та важко як простити їхню смерть…
Герої пам’ять світлу залишають
Щоб новий день в серцях у нас воскрес!

Ілона Бекіш