НІЧ ПІСЛЯ БОЮ…

Ніч опустилась на землю німа і густа,
В небі ні зірки – затягнуте хмарами небо,
Мамо, я вчора отримав із дому листа,
То листоноша приніс мені звістку від тебе.
Я прочитав його, мамо, чотири рази,
І цілував його так, ніби то твої руки,
А дочитавши, не втримав скупої сльози,
Бо ще насправді не звик до такої розлуки.
Мамо, я нині на варті до ранку стою,
Згадую ніжні слова і
стривожені очі,
Мамо, я вчора хрестився у справжнім бою,
Але про це навіть думати нині не хочу.
Кулі свистіли і чорний клубочився дим,
І ворогів закривав від очей пеленою,
І наш земляк, що прикрив мене тілом своїм,
В рідне село не повернеться більше зі мною.
Мамо, хто думати міг, що зруйнується світ,
Вишитий тихим добром і твоїми піснями,
Ворог повзе, як туман від поганих боліт,
Щоби чинити біду і наругу над нами!
Мамо, пробач, я загинути можу в бою!
Та захищатиму вас, доки вистачить сили!
Я не віддам ворогам Україну свою!
Ту, для якої мене ти колись народила!

АНАТОЛІЙ МАТВІЙЧУК