Герої, мамо, не вмирають!


В пам’ять Устиму Голоднюку

Цвітуть каштани біло-біло,
алея в Києві ожила…
Та незабути нам ту мить,
і кров полеглого Устима,
І біле голуба крило,
на землю добро не принесло.

Життя Устиму не вернуло…
Перед очима все життя промайнуло,
мов мить іскрою, пуля пролетіла
Устиму в синю каску влучила…

Мати, ти, прости
та на алею слави приходи,
у Бога за мене помоли.
Під дерево присядь,
і мить щасливу пригадай.
І сумно, мати, нам було
та ми із батьком не здались…
Героями ми стали!..

Та батько жив, а я у сотні
Не плач, матусю, син живий…
Герої, мамо, не вмирають!
Вони живі, жива історія моя.
Пройдись, матусю, по алеї
вона жива, і біла-біла
як голуба білесеньке крило.
________________________
Марія Гірняк
07.04.2014