Не плач, моя мамо


Не плач моя мамо,не плач, моя рідна.
Хоч в хату я вже не зайду.
Я з неба до тебе всім серцем прилину
І витру гіркую сльозу.

Я знаю, миленька, ти плачеш за мною.
Я знаю, що в серці пече.
Голубко,не плач, бо й твоєю сльозою
До мене життя не прийде.

Бо куля у скроні – пекуча-пекуча
Одна ще у серці болить
Ще бачу Вкраїну – квітуча-квітуча
Вдихну ще повітря на мить.

Вдихну ще повітря, і сотню побачу
Ви, хлопці, не плачте, пусте…
Ви, вибачте, очі уже закриваю.
Вже небо вгорі мене жде.

Зюсюди лунає «Герой не вмирає!»
Домівка чекає мене.
Мене моя сотня у землю спускає.
На землю матуся паде…..

Не плачте, рідненькі, до Бога я лину
Вже сотня Небесна там жде
Вона Україну в лиху годину
Аж самих небес збереже!

_______________

Марія Барабаш