З Небесної Сотні


Я вже не повернусь, матусю, додому.
Я з неба дивитимусь в душу твою.
Та я не залишився в краї чужому,
Я серце поклав у землю свою.
І серце це буде битися вічно,
Я дивлюсь за вами тепер вже з небес,
І сонцем на небі, і зіркою ніччю,
Ні, я не помер. Я навіки воскрес.
Прости мені, мамо, за сльози і горе,
Не міг я інакше – за волю я йшов,
Десь там, де повстали сини України,
В свободі для неї себе я знайшов.
Тепер говорю я з Небесної Сотні:
Мужайтесь, брати! І стійте в бою.
Не бійтесь катів! Борітесь сьогодні!
А завтра здобудете волю свою…